Придбання та капітальний ремонт приміщення: чи потрібно встановлювати ліквідаційну вартість?

Ліквідаційна вартість – це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство/установа очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією) – п. 4 П(С)БО 7.

Оскільки ліквідація окремого приміщення в бізнес-центрі неможлива без ліквідації самого бізнес-центру, то в даному випадку слід оцінити ту суму, яку підприємство може отримати від продажу приміщення після закінчення строку використання цього приміщення.

Наступне питання – а чи планує підприємство продаж цього приміщення після закінчення строку його корисного використання? Як правило, строк корисного використання приміщень досить тривалий.

Згідно з п. 23 П(С)БО 7, об’єкти ОЗ, зараховані на баланс підприємства, підлягають амортизації протягом строку їх корисного використання (експлуатації). 

Строк корисного використання (експлуатації) основних засобів - це очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи використовуватимуться підприємством або з їх використанням буде виготовлений (виконаний) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг) - п. 4 П(С)БО 7. Такий строк підприємство встановлює самостійно. Зокрема, у пп. 138.3.3 ПКУ для будівель визначений мінімальний строк 20 років. Можна орієнтуватися на цей строк, а можна і встановити інший. Тоді, якщо підприємство коригує фінрезультат, воно має взяти до уваги приписи пп. 138.3.3 ПКУ на той випадок, якщо строк корисного використання ОЗ в бухобліку відрізняється від того, що встановлений у цьому пункті.

Строк корисного використання ОЗ прописують у розпорядчому документі при визнанні об’єкта ОЗ активом (зарахуванні на баланс) - п. 23 П(С)БО 7. Зверніть увагу: ані мінімальних, ані максимальних строків корисного використання ОЗ П(С)БО 7 не встановлює.

Отже, підприємство самостійно визначає строк, протягом якого воно буд використовувати придбане офісне приміщення. На нашу думку, 20 років – цілком прийнятний строк.

Звісно, що більш-менш точно передбачити суму, за яку можна буде продати це приміщення через 20 років і які будуть понесені витрати при цьому, визначити неможливо. Тому на нашу думку, визначення ліквідаційної вартості приміщення, яка не буде відповідати реальності, сенсу не має. Також не має сенсу і визначення ліквідаційної вартості у сумі 1000 грн – адже ясно, що при продажу приміщення дохід не буде дорівнювати цій сумі.

Далі, якщо підприємство взагалі не планує продавати офісне приміщення після закінчення строку його корисного використання, тим більше не має сенсу визначати його ліквідаційну вартість. 

Тож для офісного приміщення доцільно встановити нульову ліквідаційну вартість і амортизувати 100% первісної вартості приміщення. Про те, що ліквідаційна вартість приміщення дорівнює нулю, варто зазначити в акті введення приміщення в експлуатацію (наприклад, у формі №ОЗ-1).

Капітальний ремонт приміщення, який полягає в тому, що виконані електромонтажні роботи, фарбування, вкладання підлоги плиткою, встановлення стелі, перегородок та вентиляційної системи, системи кондиціювання, сантехніки, вхідних та міжкімнатних дверей, комунікації для інтернету (маршрутизатор, комунікатор, розведення по всьому приміщенню), призводить до збільшення вартості самого приміщення та збільшення економічних вигід, які можна від нього отримати, тому він відноситься до капітальних інвестицій – п. 4 П(С)БО 7. 

Вартість капітального ремонту збільшить первісну вартість придбаного офісу, а відтак, буде амортизуватись протягом такого ж строку, що й саме приміщення. Оскільки капітальний ремонт приміщення після його закінчення неможливо буде відокремити від самого приміщення, то ліквідаційна вартість капремонту окремо не визначається.