Придбання та наступний перепродаж товару за кордоном: які наслідки?

Чинним законодавством не заборонено здійснення імпортних операцій без ввезення товару на митну територію України.

Імпорт (імпорт товарів) – це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Норми визначені ст. 1 Закону про ЗЕД.

Пунктом 21 розділу ІІ Положення НБУ №5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Згідно із пп. 3 п.6 Інструкції НБУ №7, банк здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за імпортною операцією резидента, якщо на дату оплати резидентом продукції (а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива – на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)) імпортна операція без увезення продукції на територію України не була завершена або в банку немає інформації про завершення імпортної операції без увезення продукції на територію України.

Відповідно до пп. 5 п. 9 розділу ІІІ Інструкції №7, банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі імпорту продукції без її увезення на територію України – після зарахування грошових коштів від нерезидента на поточний рахунок резидента в банку в разі продажу нерезиденту продукції в повному обсязі за межами України (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за продаж нерезиденту продукції за межами України здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за продукцію) або подання документів, що підтверджують використання резидентом продукції за межами України на підставі договорів (контрактів, угод), інших форм документів, що застосовуються в міжнародній практиці та можуть уважатися договором.

Отже, чинним законодавством не заборонено здійснення імпортних операцій без ввезення товару на митну територію України за зовнішньоекономічними договорами.

Граничні строки розрахунків за операціями з імпорту товарів без ввезення цих товарів на територію України становлять 365 календарних днів. Також нагадуємо, що з 28 квітня 2020 року зовнішньоекономічні операції в розмірі до 400 тисяч гривень не підлягають валютному нагляду – більш докладно тут.

Бухгалтерський облік

Якщо імпортна операція відбувається за фактом передоплати постачальнику, то відповідно до п. 6 П(С)БО 21 оприбутковувати товар треба за тим самим курсом НБУ, що діяв на початок дня дати сплати авансу. Фактично саме ця сума у майбутньому і буде відображена у складі собівартості товару.

Дата оприбуткування товару визначається за умовами, прописаними у договорі з постачальником-нерезидентом, адже перехід права власності на товар може відбутися не лише за датою відвантаження. На дату переходу права власності на товар покупцю-нерезиденту собівартість товару списується та відображається на субрахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів».

Якщо першою подією є не передоплата, а поставка, то товар оприбутковується за курсом НБУ на дату поставки, що буде підтверджено первинними документами на товар. У цьому разі виникає заборгованість перед постачальником-нерезидентом, яка є монетарною статтею. Отже, на дату розрахунків або на дату балансу треба визначати курсові різниці з використанням валютного курсу на відповідні дати. Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Такі курсові різниці є різницями від перерахунку монетарних статей про операційну діяльність та відображаються у складі інших операційних доходів (витрат) на субрахунках 714 (945).

Якщо за експортною операцією оплата від покупця-нерезидента на дату відвантаження не надійшла, то дебіторська заборгованість за відвантажені товари є монетарною статтею, яка підлягає перерахунку в бухобліку на дату балансу та на дату здійснення розрахунків за курсом НБУ на ці дати (визначення курсових різниць див. вище).

А от сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, одержана від покупця-нерезидента у рахунок платежів за товар відповідно до п. 6 П(С)БО 21 при включенні до складу доходу звітного періоду, перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на початок дня дати одержання авансу. Отже, якщо від нерезидента-покупця була отримана передоплата, то при визначенні суми доходу від реалізації товару враховується курс НБУ на дату отримання передоплати. Але датою визнання доходу буде дата переходу права власності на товар.

Щодо дати надходження виручки в іноземній валюті для визнання суми доходу, то це є дата надходження коштів на розподільчий рахунок резидента, який здійснив експортну операцію.

• Дт 316 Кт 362 — надходження валюти від покупця (632 — повернення валюти від постачальника);
• Дт 312 Кт 316 — перераховано валюту з розподільчого рахунку на поточний рахунок.

По суті, це будуть дві різні операції: купівля товару у нерезидента та подальший продаж цього товару іншому нерезиденту. Кожна з них обліковується за загальними правилами, доходи та витрати формують фінрезультат в бухобліку, коригувань фінрезультату для цілей податкового обліку немає.

Податкові наслідки з ПДВ при імпорті без ввезення

Відповідно до пп. «а» — «г» п. 185.1 ПКУ, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

• постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 ПКУ розташоване на митній території України;
• ввезення товарів на митну територію України;
• вивезення товарів за межі митної території України.
• Оскільки ввезення товарів на митну територію України не відбувається, то ПДВ при придбанні такого товару не сплачується.

Залишається визначити, чи оподатковуватиметься наступна поставка цього товару. Зверніть увагу, що визначення місця постачання товарів відбувається згідно з п. 186.1 ПКУ.

Місцем постачання товарів з метою оподаткування ПДВ є:

1) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

2) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені;

3) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім зазначених вище випадків).

Якщо згідно з умовами договору та первинних документів місце постачання товарів визначено за межами території України, то операція резидента з постачання таких товарів не є об'єктом оподаткування ПДВ (згідно з п. 185.1 ПКУ). Податкова накладна на таке постачання не складається ті обсяг постачання у декларації з ПДВ не відображається.

Також слід узяти до уваги таке. Якщо платник ПДВ поніс певні витрати з ПДВ, пов'язані з імпортом та експортом зазначених операцій, він ураховує норми п. 198.1 та п. 198.5 ПКУ. За п. 198.1 ПКУ всі придбання з ПДВ відображаються у складі ПК, а в періоді продажу товару за межами митної території України за п. 198.5 ПКУ нараховується ПЗ, оскільки такий продаж не є об’єктом оподаткування ПДВ.