Склад і земельна ділянка належать до бухгалтерської категорії основних засобів (ОЗ), а тому питання їх бухгалтерського обліку визначаються П(С)БО 7 «Основні засоби».
Придбані ОЗ спершу відображають у складі капітальних інвестицій на субрахунку 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів» (ДТ 152 Кт 631), а потім зараховують на баланс:
- Дт 101 «Земельні ділянки» Кт 152 – земельна ділянка;
- Дт 103 «Будинки та споруди» Кт 152 – склад.
Зарахування на баланс оформляють Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) ОЗ, форми №ОЗ-1, затвердженого Наказом Мінстату від 29.12.1995 р. №352, або Актом введення в експлуатацію ОЗ, форма якого затверджена Наказом Мінфіну від 13.09.16 р. №818.
Відповідно до п. 22 П(С)БО 7 «Основні засоби» земельні ділянки не підлягають амортизації. Відтак амортизувати потрібно тільки склад.
З метою нарахування амортизації складу підприємство має встановити:
- строк корисного використання (експлуатації) складу;
- його ліквідаційну вартість;
- метод амортизації.
Відповідно до п. 24 П(С)БО 7 «Основні засоби» при визначенні строку використання слід ураховувати:
- очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
- фізичний та моральний знос, що передбачається;
- правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта;
- інші фактори.
В п. 24 Методрекомендацій №561 зазначено, що строк корисного використання встановлюється підприємством самостійно у розпорядчому акті при зарахуванні об’єкта ОЗ на баланс. Таким розпорядчим актом може бути Акт, яким оформляється зарахування на баланс і який оформляється комісією із введення в експлуатацію ОЗ і який затверджується керівником підприємства.
Таким чином, критерії для визначення орієнтовного строку використання надто розмиті, суб’єктивні.
За орієнтир можна взяти мінімальний строк амортизації, встановлений для податкових цілей, для нарахування амортизації в податковому обліку при розрахунку об’єкта оподаткування податком на прибуток. Відповідно до пп. 138.3.3 ПКУ такий мінімальний строк для будівель (група 3) – 20 років.
Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією) (п. 4 П(С)БО 7 «Основні засоби»).
В п. 23 Методрекомендацій №561 зазначено, що ліквідаційна вартість визначається комісією, створеною наказом керівника підприємства, під час введення об'єкта в експлуатацію.
Для чого визначати ліквідаційну вартість?
Щоб встановити вартість, яка амортизується. За п. 4 П(С)БО 7 «Основні засоби» це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.
Методи амортизації перелічені в п. 26 П(С)БО 7 «Основні засоби».
Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від використання об’єкта ОЗ (п. 28 П(С)БО 7 «Основні засоби»).
Найпопулярнішим є прямолінійний метод.
Нараховують амортизацію проводкою: Дт 23, 91, 92, 93, 94 (залежно від напрямку використання складу) Кт 131.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 122 грн/міс
Передплатити