Дооцінка частини (однотипних) основних засобів в групі: чим це загрожує?

Відповідно до пп. 134.1.1 ПКУ об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

На виконання вимог п. 138.1 ПКУ фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно НП(С)БО або МСФЗ.

В п. 138.2 ПКУ зазначено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується, зокрема:

- на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ПКУ;

- на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до НП(С)БО або МСФЗ.

Згідно з п. 16 П(С)БО 7 підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість суттєво відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Переоцінка основних засобів тієї групи, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

Отже, на нашу думку, якщо залишкова вартість на дату балансу інших об’єктів основних засобів, що обліковуються в складі такої групи суттєво не відрізнялася від справедливої вартості, то їх дооцінювати не доречно.

Виходячи з того, до дооцінка не всіх основних засобів в групі, а лише частини з них (однотипних), не впливає на розмір амортизації в податковому обліку, то якихось загроз для підприємства чинне законодавство не містить.