Списання безнадійної дебіторської заборгованості до спливу терміну позовної давності: чи можливо?

Відповідно до п. 4 П(С)БО 10, безнадійна дебіторська заборгованість – це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Своєю чергою, згідно з ст. 605 ЦКУ зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (1095 днів).

Тобто, за П(С)БО підприємство має право списати дебіторську заборгованість лише на підставі власної впевненості у її неповерненні. Таке рішення оформлюється наказом керівника про визнання безнадійною та списання проблемної заборгованості. Додатково може бути оформлена бухгалтерська довідка, у якій будуть наведені всі бухгалтерські записи щодо списання такої заборгованості.

Проте, якщо підприємство є платником податку на прибуток і коригує фінансовий результат на податкові різниці, необхідно зважати і на визначення поняття безнадійної дебіторської заборгованості для цілей оподаткування, що міститься в ПКУ.

За пп. 14.1.11 ПКУ безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

• а) заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
• є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості.

Справа в тому, що  при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток за операцією із списання безнадійної дебіторської заборгованості виникають наступні податкові різниці:

• у разі списання дебіторської заборгованості, яка відповідає/не відповідає ознакам, встановленим пп. 14.1.11 ПКУ, щодо якої не створено резерв сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування згідно з пп. 139.2.1 ПКУ підлягає збільшенню на суму списаної заборгованості;
• зменшення фінансового результату відповідно до пп. 139.2.2 ПКУ здійснюється лише на суму дебіторської заборгованості, яка відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 ПКУ, чинним на дату її списання, незалежно від того, чи створено резерв сумнівних боргів за такою заборгованістю.

Таким чином, в бухгалтерському обліку підприємство може списати таку безнадійну заборгованість і до спливу строку позовної давності, однак в такому випадку може виникнути необхідність збільшення фінансового результату, на заборгованість яка не відповідає пп. 14.1.11 ПКУ.

Зокрема, необхідно зважати і на те, в якій формі надано рішення виконавчої служби. Якщо в рішенні мова йде саме про відсутність майна, яке може бути використано для погашення заборгованості, то така заборгованість відповідає пп. 14.1.11 ПКУ (а отже, фінрезультат до оподаткування може бути зменшено на її розмір). Якщо ж рішення не пов’язане з відсутністю майна, то зменшити ФР до оподаткування такий платник податку зможе у тому періоді, в якому така заборгованість стане відповідати визначенню у пп. 14.1.11 ПКУ (наприклад, після спливу позовної давності).