Згідно з ст. 1057 ЦКУ договором, виконання якого пов’язане з переданням у власність другій стороні речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися, зокрема, надання кредиту як відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.
Своєю чергою, відповідно до пп. 14.1.245 ПКУ товарний кредит — товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником) незалежно від часу погашення заборгованості.
Отже, за договором товарного кредиту товари, що є об’єктом такого договору, передаються отримувачу у власність.
Аналогічно і за договором позики, який передбачений ст. 1046 ЦКУ. Так, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Тож, якщо у суб’єктів має місце ситуація, коли товар передається з можливістю його продажу та повернення іншого аналогічного товару згідно з родовими ознаками, то тут має місцем саме договір позики (або, як було зазначено на початку, договір комерційного (товарного) кредиту або комісії). І, відповідно, має місце перехід права власності на такий товар, а отже, виникають ПЗ з ПДВ.
Щодо бухобліку, то в такому випадку облік товару як у надавача, так і у отримувача здійснюється на балансових рахунках. Зокрема, отримання товару підприємство відображає записом: Дт 28 Кт 685.
Різницю у вартості товару, що було отримано у позику та придбано в подальшому для повернення, отримувач позики відносить відповідно або на рахунок доходу (719), або на рахунок витрат (949).
ПДВ
Згідно з пп. «а» пп. 185.1 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно ст. 186 ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Своєю чергою, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (пп. 14.1.191 ПКУ). Зокрема, передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.
Таким чином, за операціями за наведеним вище договором у надавача виникає об’єкт оподаткування ПДВ і, відповідно, обов’язок щодо нарахування ПЗ з ПДВ, а також складання ПН та її реєстрацію в ЄРПН у встановлені строки.
Договір позички
За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними (ст. 827 ЦКУ). До договору позички застосовуються положення глави 58 ЦКУ, якою регулюються відносини найму (оренди) майна.
За договором позички поверненню підлягає об’єкт договору (тобто та сама річ), на відміну від договору позики, за яким може бути повернено таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
При цьому, тут необхідно зробити акцент, що за договором позички, отримувач не може вільно розпоряджатись отриманим товаром, зокрема, здійснювати його продаж чи будь-яку іншу переробку чи заміну.
ПДВ
Оскільки за договором позички перехід права власності (права розпорядження) на річ не переходить (річ надається лише у користування), то об’єкт оподаткування ПДВ не виникає. Відповідно позичкодавець ПЗ з ПДВ не нараховує.
Однак, ще раз звертаємо увагу, що за договором позички позичкоодержувач не має права розпоряджатись майном як власник, зокрема, здійснювати його продаж. У такому випадку такий договір може бути розцінено податківцями як договір позики (або товарного кредиту) з відповідним такому договору оподаткуванням.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 116 грн/міс
Передплатити