Продаж автомобіля: як відобразити в обліку?

При відображенні в бухгалтерському обліку операції з продажу основних засобів потрібно керуватися нормами П(С)БО 27. Тобто перш ніж продати об'єкт ОЗ, його треба перевести у запаси — на субрахунок 286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу» за залишковою вартістю. До вартості такого об'єкта також увійдуть витрати, пов'язані з підготуванням його до реалізації.

За п. 1 П(С)БО 27, необоротний актив та група вибуття визнаються утримуваними для продажу у разі, якщо:

• економічні вигоди очікується отримати від їх продажу, а не від їх використання за призначенням;
• вони готові до продажу у їх теперішньому стані;
• їх продаж, як очікується, буде завершено протягом року з дати визнання їх такими, що утримуються для продажу;
• умови їх продажу відповідають звичайним умовам продажу для подібних активів;
• здійснення їх продажу має високу ймовірність, зокрема якщо керівництвом підприємства підготовлено відповідний план або укладено твердий контракт про продаж, здійснюється їх активна пропозиція на ринку за ціною, що відповідає справедливій вартості.

При цьому п. 3 П(С)БО 27 встановлено, що первісне визнання необоротних активів та групи вибуття як утримуваних для продажу проводиться на дату, коли щодо активів, групи вибуття задовольняються умови, наведені вище, або на дату оприбуткування активів, придбаних з метою продажу.

Необоротні активи, група вибуття, які визнані утримуваними для продажу, припиняють визнаватися у складі необоротних активів. На необоротні активи, утримувані для продажу, у т.ч. необоротні активи, що входять до групи вибуття, амортизація не нараховується (п. 6 П(С)БО 27).

Отже, переведення об'єкта з основних засобів до складу необоротних активів, утримуваних для продажу, має здійснитися на дату, коли дотримано всіх перелічених вище умов: Д-т 131 К-т 10, Д-т 286 К-т 10. Якщо хоча б однієї з умов не дотримано — переводити об'єкт зі складу основних засобів до необоротних, утримуваних для продажу, не можна.

Якщо необоротні активи, призначені для продажу, ще не реалізовані й обліковуються й далі, то надалі на кожну дату балансу вони відображаються у бухобліку за найменшою із двох величин — за балансовою вартістю або за чистою вартістю реалізації (п. 9 розд. ІІ П(С)БО 27).

За п. 5 П(С)БО 15, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Дохід від реалізації необоротного активу, утриманого для продажу, відноситься до складу інших операційних доходів (п. 7 П(С)БО 15) та відображається на субрахунку 712 «Дохід від реалізації оборотних активів». При цьому не визнається доходом сума ПДВ, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів.

Тож за загальним правилом сума нарахованих ПЗ з ПДВ буде виключатися із суми нарахованого доходу, пов'язаного з реалізацією необоротного активу, утриманого для продажу. Для цього треба буде зробити проведення Д-т 712 К-т 641/ПДВ.

Відповідно до п. 20 П(С)БО 16, собівартість реалізованих необоротних активів, які утримуються для продажу, відноситься до складу інших операційних витрат. Підтверджує це й опис субрахунку 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів», наведений в Інструкції №291. Так, на цьому субрахунку ведеться облік собівартості реалізованих виробничих запасів (сировини, матеріалів, відходів тощо) і необоротних активів та груп вибуття, утримуваних для продажу.

Зауважимо, що Мінфін одного разу у листі від 25.07.2008 р. №31-34000-10-10/29072 висловив думку, що дохід від реалізації необоротних активів, утримуваних для продажу, слід відображати за кредитом субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності», а їх собівартість — за дебетом субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності». Але ми притримуємося позиції, що слід застосовувати субрахунки 712 і 943, як це передбачено Інструкцією №291.

Для відображення заборгованості за необоротними активами, утримуваними для продажу, Інструкцією №291 призначено субрахунок 680 «Розрахунки, пов'язані з необоротними активами та групами вибуття, утримуваними для продажу». Це говорить, що в проведення Д-т 361 К-т 712, яке зазвичай робиться при реалізації ОЗ, треба додати кореспонденцію з субрахунком 680 (Д-т 680 К-т 712, Д-т 361 К-т 680). Втім, на практиці мало хто робить такі проведення, тому, на нашу думку, використовувати їх не обов'язково і таку заборгованість цілком правильно буде обліковувати за дебетом субрахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками».

У разі реалізації об'єкта основних засобів, який переведено до групи вибуття, треба скласти Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма №ОЗ-1). Порядок оформлення цього акта встановлено Наказом №352. Його складають у трьох примірниках: перші два — для підприємства, яке передає основний засіб (перший примірник додається до звіту, а другий — до повідомлення на передачу та для акцепту), третій — особі, що приймає основні засоби.

Втім, на нашу думку, підприємство може оформити й іншу форму первинного документа про таку реалізацію, наприклад, накладну. Головне, щоб такий первинний документ містив усі обов'язкові реквізити первинного документа, встановлені ст. 9 Закону про бухоблік. А от переведення ОЗ до групи вибуття можна оформити і відповідним наказом про таке переведення.

Податок на прибуток

Як правило, автомобіль на підприємстві належить до виробничих основних засобів — тобто використовується у господарській діяльності (спрямованій на отримання доходу).

Тому ті платники податку на прибуток, які за пп. 134.1.1 ПКУ повинні застосовувати податкові різниці, мають пам'ятати, що у разі продажу або іншого способу вибуття ОЗ їх визначений фінансовий результат має (п. 138.1, 138.2 ПКУ):

• збільшитися на суму на суму залишкової вартості окремого об'єкта виробничих основних засобів, визначеної відповідно до П(С)БО;
• зменшитися на суму залишкової вартості окремого об'єкта виробничих основних засобів, визначеної з урахуванням положень ст. 138 ПКУ.

ПДВ

При постачанні основних виробничих або невиробничих засобів база оподаткування ПДВ визначається відповідно до п. 188.1 ПКУ, а саме виходячи з їх договірної вартості.

При цьому база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів — виходячи із звичайної ціни).

Тож у разі продажу ОЗ за договірною ціною, яка більша від балансової вартості ОЗ або дорівнює їй, підприємство нараховує ПЗ з ПДВ саме з договірної вартості. Відповідно до п. 201.1 ПКУ, продавець складає одну ПН на покупця та реєструє її в ЄРПН.

Якщо ж ОЗ буде продаватися за ціною нижче його балансової вартості, то підприємство має нарахувати ПЗ з ПДВ:

• на договірну ціну;
• на суму перевищення балансової вартості над договірною ціною.
• При цьому такому продавцю ОЗ доведеться на дату першої події скласти дві ПН: одну на покупця на договірну ціну, а другу — на самого себе з типом причини 15. замість позначки «Х» зазначається код ознаки 3 та зазначається тип причини 15 — Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до ст. 188 і 189 ПКУ, над фактичною ціною постачання.

Така ПН отримувачу (покупцю) не надається. При цьому у рядках такої ПН, відведених для зазначення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.

У графі 2 — опис (номенклатура) товарів/послуг постачальника (продавця), крім номенклатури автомобілю також зазначається «перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до ст. ст. 188 і 189 ПКУ, над фактичною ціною постачання».

Графи 3.1, 3.2, 3.3, 4, 5, 12 не заповнюються.

Інші графи зведеної ПН заповнюються без особливостей.