Розподіл ЗВВ та визначення бази їх розподілу в обліку мікропідприємства

Відповідно до п. 11 П(С)БО 16 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

У п. 15 П(С)БО 16 наведено перелік  загальновиробничих витрат (далі – ЗВВ). У п. 16 П(С)БО 16 визначено класифікацію ЗВВ на постійні та змінні. Якщо ЗВВ  є у складі витрат підприємства, і вони підпадають під вимоги п. 15 та 16 П(С)БО 16, підприємство зобов'язане обліковувати ЗВВ відповідно до П(С)БО 16. Приклад розподілу ЗВВ наведено в додатку 1 до П(С)БО 16.

Водночас, у п. 16 П(С)БО 16 зазначено, що перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством. Тож, підприємство самостійно визначає, які саме витрати воно відноситиме до складу ЗВВ, та за якою базою розподілятиме їх між об'єктами калькуляції.

Якщо за фактичними обліковими даними підприємства за підсумками місяця зазвичай не залишається нерозподілених ЗВВ, підприємство може повністю відносити ЗВВ на собівартість виробленої продукції  у звітному періоді: Дт 23 Кт 91. Віднесення всієї суми ЗВВ на собівартість реалізованої продукції може вплинути на достовірність фінансової звітності, якщо, наприклад, у звітному періоді було вироблено продукції багато, а реалізовано мало, або навпаки.

Отже, незалежно від розміру підприємства, воно в будь-якому разі зобов'язане виконувати приписи П(С)БО 16 – з метою досягнення достовірності фінансової звітності.

У наказі про облікову політику слід зазначити склад статей виробничих та загальновиробничих витрат, а також бази розподілу ЗВВ.