Залишок коштів, внесених до статутного капіталу підприємства: чи можна за рахунок нього придбати ПММ?

Особливості управління госпдіяльністю у комунальному секторі економіки встановлені ст. 24 ГКУ. 

Відповідно до ч. 1 ст. 24 ГКУ управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки та здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених ЦКУ та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства (ст. 136 ЦКУ).

Правом оперативного управління у ЦКУ визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням (ст. 137 ЦКУ).

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 327 ЦКУ).

Відповідно до ч. 5 ст. 24 ГКУ органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за наслідки діяльності суб'єктів господарювання, що належать до комунального сектора економіки, на підставах, у межах і порядку, визначених законом.

Положеннями п. 27 ч. 1 ст. 26 Закону №280 передбачено, що питання прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

При цьому до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо:

• встановлення за узгодженим рішенням відповідних рад порядку використання коштів та іншого майна, що перебувають у спільній власності територіальних громад (п. 3 ч. «а» ст. 28 Закону №280);
• здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету (п. 4 ч. «а» ст. 28 Закону №280);
• управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад (п. 1 ч. «а» ст. 29 Закону №280).

Видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет; видатки, що пов'язані зі здійсненням районними, обласними радами заходів щодо забезпечення спільних інтересів територіальних громад, - відповідними рішеннями про районний та обласний бюджети.

Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання (ч. 1-2 ст. 64 Закону №280).

Отже, рішення щодо придбання палива, мастила, запчастини за рахунок коштів, що були надані комунальному підприємству на збільшення основних засобів як внесок засновника до статутного фонду, має прийняти виключно сільська рада.