Як списати безнадійну заборгованість банку, який став банкрутом?

Визначення строку позовної давності

Визначення безнадійної заборгованості міститься в пп. 14.1.11 ПКУ. Зокрема, це заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності. Тому в даному випадку слід правильно визначити строк позовної давності.

Визначення строку позовної давності регламентовано главою 19 розділу V ЦКУ. Відповідно до ст. 257 ЦКУ загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.Також відповідно до ст. 259 ЦКУ позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, а договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. В даному випадку це означає, що сторони можуть збільшити позовну давність за цією операцією. Якщо в договорі з банком таких положень немає, то слід застосовувати загальний строк позовної давності – три роки.

У ст. 264 ЦКУ визначено,  що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Наприклад, якщо підприємство направляло листи банку з вимогою щодо оплати боргу, а банк надавав письмову відповідь, з якої випливає, що він визнає наявність боргу та його суму, а також якщо банк здійснював хоча б часткове погашення боргу.

Отже, строк позовної давності у три роки слід розраховувати з дати останньої події, яка могла б переривати його перебіг.

Крім цього, відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦКУ за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, а за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. У даному випадку також слід визначити дату, з якої у підприємства виникло право пред’явити банку вимогу про повернення коштів.

Тож в даному випадку слід з’ясувати всі умови договорів з банком та інші обставини, які можуть вплинути на те, коли саме починається перебіг строку позовної давності, та коли він закінчується. І саме на дату закінчення строку позовної давності слід списати в бухобліку цю заборгованість. На цю тему також читайте тут>>

Створення та облік резерву сумнівних боргів

Якщо підприємство коригує фінрезультат з метою оподаткування податком на прибуток, йому слід звернути увагу на норми ст. 139 ПКУ.

Про створення та облік резерву сумнівних боргів ми писали ще на початку 2017 р. в цій аналітиці. На дату підготовки цього матеріалу нова форма декларації з податку на прибуток ще не була затверджена. Зараз ми вже маємо нову форму декларації (у редакції наказу Мінфіну від 28.04.2017 р. №467).  У цій формі вже є можливість врахувати різниці щодо резервів, які передбачені ст. 139 ПКУ.

З 01.01.2017 року при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток платник податку збільшує фінансовий результат до оподаткування:

• на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до бухобліку;
• на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується:

• на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до бухобліку;
• на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 ПКУ, чинним на дату її списання, незалежно від періоду створення резерву сумнівних боргів за такою заборгованістю.

Зазначені норми передбачені пп. 139.2.1, 139.2.2 ПКУ та роз’яснені в ІПК ДФСУ від 10.08.2017 р. № 1553/6/99-99-15-02-02-15/ІПК.

Для відображення цих операцій у додатку РІ до декларації з податку на прибуток передбачено рядки 2.1.2; 2.1.3; 2.2.2; 2.2.3 підрозділу 2.

У багатьох випадках вирішення питання, чи створювати на певну дебіторську заборгованість резерв сумнівних боргів, чи ні, впирається у наявність відповідних підстав і відсутність визначення того, якими вони повинні бути. Тому, на нашу думку, як і раніше, прийняття рішення про створення такого резерву здійснюється підприємством самостійно і на свій розсуд, за наслідками власного аналізу кожної конкретної ситуації. 

У листі Мінфіну від 18.10.2010 р. № 31-34020-20-10/28202 зазначається, що при визнанні підприємством заборгованості банку за грошовими коштами сумнівною (за наявності відповідних підстав) відповідно до п. 7 П(С)БО 10, сума такої заборгованості відображається за кредитом рахунку 31 "Рахунки в банках" і дебетом рахунку 377 "Розрахунки з іншими дебіторами". Відповідно, у рядках 230 і 240 Балансу (форма №1), у рядку 430 Звіту про рух грошових коштів (форма №3) сума такої сумнівної заборгованості не наводиться.

Така поточна дебіторська заборгованість, щодо якої підприємство не створювало резерву сумнівних боргів, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат – Дт 944 Кт 377. Якщо створювався резерв, заборгованість списується за рахунок резерву: Дт 38 Кт 377.

Ми рекомендуємо створити резерв сумнівної заборгованості та списати заборгованість банку за його рахунок. Тоді фінрезультат збільшується на суму формування резерву та зменшується на суму списаної заборгованості.

Для тих платників, хто не коригує фінрезультат, податківці роз’яснили у листі ДФС у Чернігівській області від 11.02.2016 р. № 482/10/25-01-15-02-09, що у разі наявності рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування, «бухгалтерська» безнадійна дебіторська заборгованість може бути врахована у складі витрат.

Додатково читайте цю консультацію>>