Залишкова вартість дерев’яної будівлі, яка продається, у 2 рази перевищує ринкову: як облікувати?

Відповідно до п. 1 розд. II П(С)БО 27 необоротний актив визнається утримуваним для продажу у разі, якщо:

• економічні вигоди очікується отримати від його продажу, а не від використання за призначенням;
• він готовий до продажу у його теперішньому стані;
• його продаж, як очікується, буде завершено протягом року з дати визнання його таким, що утримується для продажу;
• умови його продажу відповідають звичайним умовам продажу для подібних активів;
• здійснення його продажу має високу ймовірність, зокрема, якщо керівництвом підприємства підготовлено відповідний план або укладено твердий контракт про продаж, здійснюється його активна пропозиція на ринку за ціною, що відповідає справедливій вартості.

Первісне визнання необоротних активів як утримуваних для продажу проводиться на дату, коли щодо активів задовільняються вищенаведені умови, тобто на дату виведення будівлі з експлуатації у зв’язку з продажем. У п. 6 розд. II П(С)БО 27 зазначено, що необоротні активи, які визнані утримуваними для продажу, припиняють визнаватися у складі необоротних активів та амортизація на них не нараховується.

Необоротні активи, утримувані для продажу, відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності на дату балансу за найменшою з двох величин – балансовою вартістю або чистою вартістю реалізації (п. 9 розд. II П(С)БО 27). В даному випадку балансова вартість більша, ніж чиста вартість реалізації будівлі. У разі оцінки за чистою вартістю реалізації сума коригування балансової вартості необоротних активів, утримуваних для продажу, визнається іншими операційними доходами (витратами) звітного періоду.

Нормами п. 5 П(С)БО 28 передбачено, що на дату річного балансу підприємство має оцінювати, чи існують ознаки можливого зменшення корисності активу.

Про зменшення корисності активів можуть свідчити ознаки, що наведені в п. 6 П(С)БО 28, зокрема:

• зменшення ринкової вартості активу протягом звітного періоду на суттєво більшу величину, ніж очікувалося;
• застаріння або фізичне пошкодження активу;
• перевищення балансової вартості чистих активів підприємства над їх ринковою вартістю;
• суттєві зміни способу використання активу протягом звітного періоду або такі очікувані зміни в наступному періоді, які негативно впливають на діяльність підприємства.

За наявності ознак про зменшення корисності активу, підприємство визначає суму очікуваного відшкодування активу. Незалежно від наявності ознак про зменшення корисності активів, підприємство на дату річного балансу визначає суму очікуваного відшкодування нематеріальних активів з невизначеним строком корисного використання і не використовуваних на дату річного балансу нематеріальних активів.

При цьому чиста вартість реалізації активу базується на цінах активного ринку за вирахуванням очікуваних витрат на реалізацію. До витрат на реалізацію належать витрати, які можна прямо пов'язати з продажем активу, за винятком фінансових витрат і витрат з податку на прибуток (п. 9 П(С)БО 28).

За відсутності активного ринку для конкретного активу його чиста вартість реалізації базується на наявній інформації про суму, яку підприємство може отримати за актив на дату річного балансу в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами після вирахування витрат на його реалізацію.

Уп. 31 П(С)БО 7 зазначено, що втрати від зменшення корисності об'єктів основних засобів включаються до складу витрат звітного періоду із збільшенням у балансі суми зносу основних засобів. Щодо об'єктів основних засобів, відображених в обліку за переоціненою вартістю, – відображаються у порядку, передбаченому абз. 2 п. 20 П(С)БО 7.

Цей порядок полягає у тому, що за наявності (на дату проведення чергової (останньої) уцінки об'єкта основних засобів) перевищення суми попередніх дооцінок об'єкта і вигід від відновлення його корисності над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта і втрат від зменшення його корисності сума чергової (останньої) уцінки, але не більше зазначеного перевищення, спрямовується на зменшення капіталу у дооцінках та відображається в іншому сукупному доході, а різниця (якщо сума чергової (останньої) уцінки більше зазначеного перевищення) включається до витрат звітного періоду.

Згідно з п. 33 П(С)БО 7 та п. 40 Методичних рекомендацій №561 об'єкт основних засобів перестає визнаватися активом (списується з балансу) у разі його вибуття, зокрема, внаслідок продажу або інших причин невідповідності критеріям визнання активом.

Відповідно до Інструкції №291 для обліку наявності та руху необоротних активів та груп вибуття, які визнаються утримуваними для продажу відповідно до П(С)БО 27, призначено субрахунок 286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу».

У бухгалтерському обліку переведення  дерев’яної будівлі до групи необоротних активів, утримуваних для продажу, за чистою вартістю реалізації відображається з урахуванням кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку операцій з основними засобами (переоцінки та зменшення корисності основних засобів ), наведеної в п. 30 розд. 5 додатку до Методичних рекомендацій №561.

Відповідно до п. 10 розд. ІІ П(С)БО 27 у разі оцінки за чистою вартістю реалізації сума коригування балансової вартості необоротних активів визнається іншими операційними доходами (витратами) звітного періоду.

Розглянемо умовний приклад.

Первісна вартість будівлі – 1000 тис грн, накопичений знос на дату продажу – 400 тис грн, залишкова вартість – 600 тис грн. Чиста вартість реалізації – 300 тис грн без врахування ПДВ. Будівля продається за 330 тис грн, крім того, ПДВ – 66 тис грн, разом з ПДВ – 396 грн.

Оподаткування

Положеннями пп. 134.1.1 ПКУ передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Якщо підприємство коригує фінрезультат з метою оподаткування, то:

1) На підставі положень п. 138.1 ПКУ фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема, на суму:

• уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів, включених до витрат звітного періоду відповідно до НП(С)БО або МСФЗ;
• залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів, визначеної відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, у разі продажу такого об'єкта.

2) Відповідно до абз. 2 п. 138.2 ПКУ фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів, визначеної з урахуванням положень ст. 138 ПКУ, у разі продажу такого об'єкта.

При цьому база оподаткування ПДВ операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни) (абз. 2 п. 188.1 ПКУ).

Докладніше про продаж будівлі читайте тут>>