Чи включаються до собівартості швейних виробів дизайнерські послуги?

Методичні рекомендації з формування собівартості товарів, робіт, послуг у промисловості, затверджені наказом Мінпромисловості від 09.07.2007 р. №373, містять дуже узагальнену інформацію щодо калькулювання собівартості продукції, робіт і послуг промислового характеру без істотного поглиблення у галузеві особливості.

Незважаючи на це в абз. 3-5 п. 301 Методрекомендацій №373 зазначено, що методи обліку витрат на виробництво та методи калькулювання собівартості продукції необхідно розрізняти чіткіше.

Методи обліку витрат визначаються насамперед технологічними та організаційними особливостями виробництва. Вони мають відображати процес формування витрат у конкретних умовах виробництва.

Організація виробничого обліку передбачає певне групування витрат підприємства. Загалом виробничі витрати слід акумулювати за місцями їх виникнення, а також відносити на конкретну продукцію. Це досягається на рівні аналітичного обліку. При цьому додаються різні визначення об’єктів обліку витрат.

Під об’єктами обліку витрат у п. 302 Методрекомендацій №373 розуміється групування витрат виробництва у поточному обліку, що дає можливість визначати собівартість продукції за її видами.

Об’єкти калькулювання собівартості продукції взаємопов’язані з об’єктами обліку витрат виробництва і можуть збігатися. Однак на практиці у багатьох випадках ці об’єкти не збігаються, що потребує чіткого їх розуміння та відповідного розмежування.

Об’єкти обліку витрат та об’єкти калькулювання мають різне призначення та зміст. Якщо під об’єктами обліку витрат розуміють сукупність витрат, то під об’єктами калькулювання – певний вид продукції. На вибір об’єктів обліку витрат істотно впливають:

• організація виробництва;
• технологічні особливості;
• рівень спеціалізації підрозділів;
• технічні параметри продукції, що виробляється;
• система контролю за витратами тощо.

Тому номенклатуру об’єктів обліку витрат кожне підприємство має розробити самостійно.                                                                                   

Також слід звернути увагу на п. 514 Методрекомендацій №373, у якому зазначено, що об’єктом обліку та калькулювання при позамовному методі є, зокрема, партія продукції, що складається з ідентичних зразків, які проходять однаковий технологічний процес виготовлення.

На кожне замовлення відкривається карта аналітичного обліку витрат, у який зазначаються:

• найменування;
• тип та якість виробу;
• замовник та строк виконання замовлення;
• цехи-виконавці;
• планова собівартість.

Дані, відображені у цій карті, повинні повністю збігатися з даними первинних документів з відображенням на рахунку 23 «Виробництво» до закінчення робіт за цим замовленням.  

Планова (нормативна) калькуляція складається на всі види продукції, що виготовляються у плановому році.

Ця калькуляція складається виходячи з проектних показників за даними конструкторсько-технологічної документації на базі діючих на початок року норм та є основою для обліку виробничих витрат.

Якщо окремі види продукції виготовляються у різних модифікаціях, то планова (нормативна) калькуляція складається на кожну таку модифікацію окремо (п. 486 Методрекомендацій №373).

На думку автора, включення вартості дизайнерських послуг до планової (нормативної) калькуляції, яка складається на кожну партію певних моделей окремо, можливо лише за умови, що у супровідних документах на розробку дизайну майбутньої колекції містися розрахунок вартості цих послуг щодо кожної моделі швейних виробів. Іншими словами, вартість дизайнерських послуг можна віднести до конкретної партії продукції. За цих умов пропорційна частина вартості дизайнерських послуг відображатиметься у складі собівартості кожної партії виробів певної моделі, яка була розроблена в процесі надання таких дизайнерських послуг.

За відсутності такої інформації у супровідних документах на розробку дизайну майбутньої колекції, тобто якщо неможливо співставити вартість послуг з конкретними моделями чи партіями продукції вартість дизайнерських послуг щомісяця відображається у складі загальновиробничих витрат (Дт 91), з наступним їх розподілом (Дт 23 Кт 91).

У бухобліку наведемо два варіанти відображення вартості дизайнерських послуг, якщо отримано акт на дизайнерські послуги на суму 36000 грн, в т.ч. ПДВ 6000 грн (суми умовні):

Про розподіл загальновиробничих витрат ми неодноразово писали, наприклад, тут:

• Загальновиробничі витрати слід розподіляти, навіть якщо виробляється один вид продукції
• Готова продукція: особливості обліку
• Види загальновиробничих витрат можуть бути зазначені в наказі про облікову політику