ФОП «ліквідувався», а працівник не виходить на зв'язок: як припинити трудові відносини?

Справа в тому, що, на відміну від ліквідації юрособи, в разі припинення фізособою підприємницької діяльності сама фізособа нікуди не зникає (якщо вона жива, звісно). А отже, всі обов’язки як роботодавця залишаються за такою фізособою. Зокрема, і щодо звільнення найманих працівників та виплати їм належної зарплати, лікарняних тощо. Тобто, суб’єкта господарювання вже немає, а роботодавець залишається.

Докладно про це ми писали тут>>

Тому, щоб уникнути трудових спорів, зокрема, щодо належних працівникові виплат, треба його звільнити і оформити це треба правильно. 

Звісно, все ускладнюється тим, що працівник не виходить на зв'язок. З іншого боку, відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль, сама по собі може бути підставою для звільнення працівника (пп. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП). 

У цьому випадку для припинення дії трудового договору за пп. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП має бути одночасно дотримано двох обов’язкових умов:

1) фактична відсутність працівника на робочому місці понад 4 місяці поспіль;

2) відсутність інформації у роботодавця про причини такої відсутності понад 4 місяці поспіль (при цьому не має значення поважність чи неповажність причин такої відсутності).

Докладно про це ми розповідали тут. 

Звісно, що за період такого прогулу жодної зарплати працівнику нараховувати не потрібно, адже людина не працює і не заробляє нічого. А от при звільненні  із ним треба буде провести остаточний розрахунок. Тобто, якщо у працівника залишилася невикористана відпустка, за неї треба буде нарахувати компенсацію. Якщо зарплата працівнику виплачувалася на банківський рахунок, то в день звільнення треба зробити і перерахування такої виплати (а ще сплатити ЄСВ, про що далі). 

Інше питання щодо кадрової документації. Держпраці наголошує, що ФОП зобов’язаний її вести – про це ми повідомляли тут. Щодо звичайних фізосіб – роботодавців вимоги у Держпраці поки що значно скромніші. Але, щоб уникнути подальших трудових спорів, неявки на роботу без поважних (або з невідомих) причин, все ж таки, варто документувати. Зокрема, для цього можна використовувати і знайому всім форму табелю обліку робочого часу. 

При цьому за пп. 14.1.180 ПКУ звичайна фізособа (не самозайнята) не вважається податковим агентом щодо ПДФО (а отже, і щодо ВЗ). А от платником ЄСВ за найманих працівників є і звичайні фізособи (абз. 4 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ). Інша справа, що далеко не всі домогосподарства повідомляють державу про наявність найманих працівників (прислуги, водіїв, репетиторів тощо). Але в даному випадку держава вже знає про наявність укладених трудових договорів, отже, варто повідомити про їх припинення. Але щодо того, як на практиці це зробити, краще звернутися до органу ДПС за індивідуальною податковою консультацією. Адже такий випадок (ФОП-роботодавець перетворився на фізособу-роботодавця) трапляється нечасто, і роз’яснень в «ЗІР» з цього приводу немає. 

На нашу думку, згідно із п. 3 розділу І Порядку №4, платники ЄСВ повинні подавати об’єднану звітність (податковий розрахунок), принаймні, щодо ЄСВ. А отже, треба подати звітність вже від звичайної фізособи (колишнього ФОП), і про дату звільнення такого працівника треба буде зазначити у додатку 5 об’єднаної звітності. Інша справа, що платити ПДФО та ВЗ за такого працівника фізособа-роботодавець не повинен, а отже, може, звісно, подати додаток 4ДФ, для того, щоб зазначити дату звільнення працівника і повідомити ДПС про наявність нарахованої зарплати  - компенсації за невикористану відпустку, наприклад, при звільненні. Але при цьому не слід зазначати ані нарахованих, ані сплачених сум ПДФО та ВЗ – після припинення підприємницької діяльності ФОПом, він не повинен платити ці податки за найманих працівників. 

Проте, у податківців може бути власна думка з цього приводу, тому варто отримати від них ІПК.