Якими документами оформлюється переробка давальницької сировини?

Запитання:

Підприємство виробляє маргарин згідно з договором про переробку давальницької сировини, за яким є замовником. Підприємство придбає матеріали і передає їх в переробку, потім отримує готову продукцію. Які документи повинні бути у підприємства замовника та у підприємства виконавця для оформлення переробки давальницької сировини? Чи потрібен акт за ф. №М-23, чи він використовується тільки будівельними та монтажними підприємствами?

Відповідь:

Насамперед зазначимо, що переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ (ч. 1 ст. 332 ЦКУ).

Право власності на рухому річ, створену особою шляхом переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу за його бажанням, якщо інше не встановлено договором або законом.

Власник матеріалу, який набув право власності на виготовлену з нього річ, зобов'язаний відшкодувати вартість переробки особі, яка її здійснила, якщо інше не встановлено договором (ч. 3 та 5 ст. 332 ЦКУ).

Положеннями ч. 2 ст. 837 ЦКУ передбачено, що на виготовлення, обробку, переробку речі може укладатися договір підряду.

Відповідно до ст. 840 ЦКУ у разі виконання роботи з матеріалу замовника, підрядник несе відповідальність за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

Крім того, у договорі підряду мають бути встановлені:

• норми витрат матеріалу;
• строки повернення залишку матеріалу та основних відходів;
• відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.

Підрядник також несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу.

Оскільки, в ситуації, що розглядається, йдеться про вироблення маргарину, то норми витрат матеріалу визначаються на підставі технічних умов з урахуванням:

• ДСТУ 4330:2004 Маргарини м’які. Загальні технічні умови;
• ДСТУ 4463:2005 Маргарини, жири кондитерські та для молочної промисловості. Правила приймання та методи випробування;
• ДСТУ 4465:2005 Маргарин. Загальні технічні умови;
• ДСТУ 3001:2008 Маргарини та маргаринова продукція. Терміни та визначення понять;
• ДСТУ 6071:2009 Продукція маргаринова низькокалорійна. Метод вилучення жирової фракції для визначання фізико-хімічних показників тощо.

На виконання вимог ст. 15 ГКУ у сфері господарювання застосовуються технічні регламенти, стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови. Застосування стандартів, кодексів усталеної практики чи їх окремих положень є обов'язковим для:

• суб'єктів господарювання, якщо обов'язковість застосування стандартів чи кодексів усталеної практики установлено нормативно-правовими актами;
• учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти чи кодекси усталеної практики;
• виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні.

Технічні умови в п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону «Про стандартизацію» визначені як нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес або послуга, та визначає процедури, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотримані такі вимоги.

Тому звіт про використання матеріалу замовника може бути оформлений за типовою формою №М-23 або довільною із зазначенням обов’язкових реквізитів, встановлених ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік.

До звіту доречно додати примірники лімітно-забірних карток (ф. №М-8 та М-9). Вказані картки використовуються для:

• оформлення відпуску матеріалів, що систематично витрачаються при виготовленні продукції;
• поточного контролю за додержанням встановлених лімітів відпуску матеріалів на виробничі потреби;
• списання матеріальних цінностей зі складу як виправдувальний документ.

За лімітно-забірній картці ведеться також облік матеріалів, що не були використані у виробництві (повернення). При цьому інших додаткових документів не складається.

Понадлімітний відпуск матеріалів та заміна одних видів матеріалів іншими допускається тільки з дозволу керівника підприємства (організації), головного інженера або осіб, ними на те уповноважених. При цьому виписується акт-вимога (ф. №М-10).

ДПС в листі від 11.09.2015 р. №33787/7/99-99-22-02-01-17 «Про Рекомендації з формування доказової бази щодо нереальних господарських операцій з легалізацією сировини невідомого походження при виробництві готової продукції на давальницьких умовах» повідомляє таке.

Нереальність (відсутність фактичного здійснення) суб’єктом господарювання, який є виробником готової продукції за договором на переробку давальницької сировини, доводиться таким чином. Для підтвердження одержання на переробку давальницької сировини від замовника має бути використаний весь масив доказової бази щодо вигодоформуючих, вигодотранспортуючих суб'єктів та замовників.

Як наслідок, нереальними є господарські операції виробника з виконання та передачі результатів підрядних робіт із переробки саме цієї сировини. Тобто, відповідні правочини мають ознаки удаваних.

Отже, крім звіту про використання матеріалу замовника операції за договором перероблення оформлюються:

• накладними (ф. №М-11, ТТН тощо) на відпуск давальницької сировини (матеріалів) та повернення готової продукції;
• актом виконаних робіт (за яким замовник відшкодовує вартість переробки);
• калькуляцією собівартості виконаних робіт тощо.