Утилізація списаного основного засобу

Документальне оформлення

Відповідно до п. 41 Методрекомендацій №561 чи підлягає об’єкт основного засобу ліквідації, визначає постійно діюча комісія на підприємстві. До функцій комісії входять:

- безпосередній огляд об’єкта, що підлягає списанню;

- установлення причини невідповідності критеріям активу;

- виявлення осіб, з вини яких відбулося передчасне вибуття основних засобів з експлуатації, унесення пропозицій щодо їх відповідальності;

- визначення стану об’єкта та можливості використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, які можуть бути отримані під час демонтажу, розбирання (ліквідації) основних засобів, установлення їх кількості та вартості;

- оформлення актів на списання основних засобів.

Відповідно до п. 1 наказу №352, для оформлення вибуття основних засобів у разі їх списання застосовується Акт на списання основних засобів за формою №ОЗ-3.

В актах на списання наводяться дані, що характеризують об'єкти основних засобів: рік виготовлення або будівництва об'єкта, дата його надходження на підприємство і початок експлуатації, первісна (переоцінена) вартість об'єкта, сума нарахованого зносу, передбачений і фактичний строк корисного використання, проведені ремонти, причини вибуття тощо (п. 42 Методрекомендацій №561).

До документів, якими оформлені акти списання основних засобів, додають регістри аналітичного обліку вибулих основних засобів (п. 34 П(С)БО 7 «Основні засоби»). На підставі зазначених форм роблять відповідні позначки про вибуття в Інвентарній картці обліку основних засобів (форма № ОЗ-6) і в Картці обліку руху основних засобів (форма № ОЗ-8).

Утилізація

Основні засоби після списання (ліквідації) підлягають обов’язковій утилізації, якщо вони містять відходи, дорогоцінні метали й каміння; речовини, які з часом стають отруйними.

1) Відходи, дорогоцінні метали й каміння. Про всі складові техніки також можна дізнатися з технічної документації (паспортах, формулярах, керівництві з експлуатації, довідниках тощо).

У разі відсутності таких даних (основні засоби іноземного виробництва, застаріле обладнання вітчизняного виробництва тощо) вміст дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння визначається за інформацією розробників, виготовлювачів або комісії суб'єкта на підставі аналогів і розрахунків (п. 7.3 Методрекомендацій № 780).

Брухт і відходи із вмістом дорогоцінних металів мають бути передані до переробних підприємств (п. 5.4 Методрекомендацій № 780):

- або на підставі договорів купівлі-продажу (реалізації);

- або на умовах давальницької сировини для виконання послуги переробки, укладених у письмовій формі.

Окрім благородних і кольорових металів, техніка містить у різних пропорціях свинець, ртуть, кадмій, нікель, цинк. Потрапляючи на звалище, із плином часу і під впливом атмосфери ці речовини стають отруйними та наносять шкоду людям і навколишньому середовищу.

2) Речовини, які з часом стають отруйними. Техніка також може містить у різних пропорціях свинець, ртуть, кадмій, нікель, цинк, які із плином часу стають отруйними та наносять шкоду навколишньому середовищу.

Про наявність таких речовин у техніці також має зазначено у технічній документації.

Через наявність отруйних речовин списані комп’ютери та техніка цілком підпадають під визначення відходів, наведене у ст. 1 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 р. №187/98-ВР. Це будь-які речовини, матеріали та предмети, що утворилися в процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості й не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення й від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відповідно до ст. 17 цього Закону підприємства мають, зокрема:

- здійснювати організаційні, науково-технічні й технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам й організаціям, що займаються збиранням, обробленням й утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації;

- не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.

Таким чином, підприємство не має права не лише просто викинути на сміття списану техніку, а й навіть зберігати її в непридатних місцях. Списані основні засоби, які містять відходи, дорогоцінні метали й каміння; речовини, які з часом стають отруйними слід:

• або передати до підприємств, установ та організацій, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, тобто до спецпідприємств, що мають ліцензію на це*;
• або ж продати за мінімальну плату чи безоплатно передати іншим підприємствам/фізичним особам.

Якщо ж підприємство все-таки вирішить утилізовувати техніку, то для документального підтвердження утилізації йому знадобляться договір зі спецпідприємством про утилізацію списаних основних засобів або договір на виконання послуг переробки із давальницької сировини, акт приймання-передачі такої техніки, акт виконаних робіт.

 ________________________

* Згідно з п. 1.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності зі збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини (згідно з переліками, що визначаються Кабінетом Міністрів України), затверджених наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 р. № 431 збирання та заготівля відходів як вторинної сировини ― діяльність, пов'язана зі збиранням, купівлею, прийманням, зберіганням, обробленням (переробленням), перевезенням, реалізацією та постачанням таких відходів переробним підприємствам на утилізацію, а також надання послуг у цій сфері.