Амортизація ОЗ, що використовуються сезонно

Пункт 3.17 Методичних рекомендацій щодо планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Мінагрополітики від 18.05.2001 р. №132, пропонує витрати на утримання основних засобів, які використовуються у виробництві сільгосппродукції (у т. ч. в сумі амортвідрахувань щодо таких ОЗ, які не можна прямо віднести на певні об’єкти обліку витрат), збирати на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати», а потім списувати їх пропорційно до певних показників. Наприклад, для сівалок таким показником буде площа посіву культур з їх використанням.

Таким чином, витрати у вигляді амортизації ОЗ та витрати на їх утримання між сезонами сільгоспробіт поступово будуть перенесені у собівартість продукції, яка буде вироблятися з їхньою допомогою. Та сама схема списання таких витрат передбачена і ПКУ, адже ст. 144 — 146 ПКУ не містять норми, що вимагає припинення нарахування амортизації у такі періоди простою основних засобів.

Але, за бажання власника ОЗ, понизити собівартість сільгосппродукції, принаймні у сумі амортвідрахувань, можна.

По-перше, можна обрати виробничий метод нарахування амортизації (див. п. 5 пп. 145.1.5 ПКУ). По-друге, аналізуючи п. 144.2 ПКУ, можна дійти висновку, що і в податковому обліку є цілком допустимими операції з консервації основних засобів і припинення їх амортизації протягом періоду такої консервації.

Нагадаємо, що, згідно з чинним законодавством, наприклад п. 2 Положення №1183-1, консервація основних засобів — це комплекс заходів, спрямованих на довгострокове (але не більше ніж на три роки) зберігання основних засобів у разі часткового або повного припинення виробничої чи іншої господарської діяльності з можливістю подальшого відновлення їх функціонування.

Таким чином, основні засоби будь-якого підприємства можуть бути законсервовані, якщо, як свідчить п. 3 Положення №1183, за техніко-економічним обґрунтуванням подальше їх використання визнане тимчасово недоцільним. А згідно з пп. 145.1.2 ПКУ, амортизація основних засобів на період їх консервації припиняється.

1- Положення про порядок консервації основних засобів виробничих фондів підприємства, затверджене постановою КМУ від 28.10.97 р. №1183. Цей порядок, як вказано в його пункті 1, є обов’язковим для підприємств держвласності та підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки країни. Для інших воно має рекомендаційний характер.

Так, щоб припинити нарахування амортизації у податковому обліку щодо основних засобів, які використовуються сезонно, необхідно вивести їх з експлуатації (законсервувати). Перелік підстав для консервації встановлено п. 7 Положення №1183. Зауважимо, що спеціальний дозвіл або узгодження рішення про консервацію основних засобів потрібні тільки в тому випадку, якщо підприємство має стратегічне значення або засновано на державній власності. У решті випадків достатньо самостійного рішення підприємства про проведення консервації. Оформляється воно наказом керівника підприємства, в якому незайвим буде навести і зазначене вище техніко-економічне обґрунтування консервації ОЗ, щодо яких створюється такий наказ. Після чого на підставі наказу оформляється акт про тимчасове виведення ОЗ з виробничого процесу та їх консервацію за формою, затвердженою додатком 1 до Положення №1183.

При цьому підприємство, звісно, несе різні витрати, пов’язані з утриманням ОЗ, у період їх консервації. Пункт 4 Положення №1183 пропонує різні джерела фінансування таких витрат (тобто шляхи їх списання у бухобліку) — від власних і позикових коштів підприємства до бюджетного фінансування таких витрат. Але у податковому обліку, згідно з п. 144.2 ПКУ, такі витрати відображаються так: амортизувати їх не можна, але можна списувати у повному обсязі на витрати звітного періоду, в якому вони понесені. Наприклад, якщо йдеться про законсервовані сівалки та комбайни, то, з погляду автора, оскільки у зимовому періоді вони не використовуються у виробництві продукції, то витрати на їх утримання можна відобразити у складі інших витрат (відповідно до пп. 138.12.1 і п. 138.5 ПКУ).