Безнадійна дебіторська заборгованість нерезидента (США): визнання безнадійною та податкові різниці (аудіоверсія)

Щодо строків визнання заборгованості безнадійною 

Оскільки позовна давність була перервана й завершилася судовим рішенням, вона не може бути визнаною як безнадійна в податковому обліку за пп. «а» пп. 14.1.11 ПКУ, як борг, за яким минув строк позовної давності. Подальше визнання її безнадійною у податковому обліку (після рішення суду), можливе за іншим ознакам пп. 14.1.11 ПКУ — наприклад, підтвердженню неможливості стягнення через відсутність майна боржника (пп. «є») або ліквідації нерезидента (пп. «и»). 

Якщо все ж буде прийнято рішення рішення списати заборгованість в бухобліку у 2027 році без належних податкових підстав безнадійності, то законодавчих підстав зменшувати фінрезультат у рядку 2.2.3 додатка РІ за пп. 139.2.2 ПКУ підприємство не матимете.

Щодо статусу безповоротної фінансової допомоги та коригування за пп. 140.5.10 ПКУ 

Згідно з пп. 14.1.257 ПКУ, сума заборгованості одного платника перед іншим, що не стягнута після закінчення строку позовної давності (або визнана безнадійною та списана), набуває статусу безповоротної фінансової допомоги. Податкові органи у своїх роз'ясненнях наполягають: при списанні безнадійної дебіторської заборгованості неплатника податку на прибуток (зокрема, нерезидента) підприємство-високодохідник зобов'язане збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму списаного боргу згідно з пп. 140.5.10 ПКУ (див. ІПК №5388/ІПК/99-00-21-02-02 від 08.10.2025). 

Висновки: 

1. Після рішення МКАС борг не може вважатися безнадійним через сплив строку позовної давності; потрібні інші підстави з пп. 14.1.11 ПКУ (ліквідація боржника, неможливість стягнення тощо).
2. За відсутності податкових ознак безнадійності списання боргу не дає права на зменшуючу різницю за пп. 139.2.2 ПКУ.
3. При списанні боргу нерезидента податківці вимагають збільшити фінансовий результат на суму списаної заборгованості відповідно до пп. 140.5.10 ПКУ.