Втрати товарів у магазинах самообслуговування включають до витрат як «технічні (виробничі) втрати»

Втрати товару в магазинах самообслуговування унормовані Наказом Мінторгу СРСР від 23.03.84 р. №75 «Про затвердження диференційованих розмірів списання втрат непродовольчих та продовольчих товарів у магазинах (відділах, секціях) самообслуговування» (далі — Наказ №75). Цей наказ було видано майже тридцять років тому, тож він частково втратив актуальність, хоча все ще не втратив чинності. Тому автор пропонує використовувати його норми вибірково, у тій частині, в якій вони не суперечать чинному законодавству (1).

----------------1-----------

Відповідно до Постанови ВРУ від 12.09.91 р. №1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР».

------------------------------

У Наказі №75 встановлено орієнтовні диференційовані розміри списання втрат непродовольчих та продовольчих товарів, що реалізуються у магазинах (відділах, секціях) самообслуговування. Ці розміри встановлені у відсотках до обороту товару (з погляду автора — до доходу від продажу товару без урахування ПДВ). Оскільки вони не прив'язані до якихось інших кількісних критеріїв, цими даними можна користуватися і сьогодні при розрахунку розміру списання втрат товарів. Також слід взяти до уваги додаток 1 до Наказу №75, у якому наведено перелік номенклатури основних груп товарів, що реалізуються за самообслуговуванням, щодо яких розраховується розмір списання. У додатку 5 до Наказу №75 наведено орієнтовний перелік великогабаритних та інших товарів, щодо яких втрати не списуються. Усю цю інформацію можна використовувати під час розроблення власних розмірів списання товарів у магазинах самообслуговування. До товарів, не зазначених у Наказі №75, не рекомендуємо застосовувати будь-які норми списання втрат.

Додаток 2 до Наказу №75 «Розміри списання втрат товарів залежно від обсягу річного плану товарообігу за самообслуговуванням» нині вже не є актуальним, бо в ньому використовуються грошові абсолютні величини ще у валюті СРСР — у тис. крб., і поняття «план товарообігу» теж втратило актуальність.

Отже, торгове підприємство може самостійно розрахувати розмір списання втрат товарів у магазинах самообслуговування виходячи з норм Наказу №75. У цьому випадку воно зможе включити такі втрати до складу податкових витрат згідно з п. 140.3 ПКУ як «технічні (виробничі) втрати». На думку автора, слова «технічні (виробничі) втрати» не слід розуміти буквально як втрати лише виробничих підприємств. Це можуть бути будь-які втрати, неминучі у господарській діяльності того чи іншого підприємства, які воно може заздалегідь передбачити і внормувати.

Зверніть увагу: ДПАУ зазначала у листі від 31.03.2006 р. №6161/7/15-0317 (див. «ДК» №24/2006), що втрати товарних запасів у магазинах (відділах, секціях) самообслуговування у межах норм, затверджених наказами Мінторгу СРСР від 23.03.84 р. №75 і від 02.04.87 р. №88, входили до складу валових витрат згідно з пп. 5.2.1 Закону від 28.12.94 р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств». Далі, листом від 10.06.2011 р. №7019/5/15-0316 (див. «ДК» №37/2011) ДПАУ повідомила, що листи, які були видані нею щодо застосування норм вищезазначеного закону, не можуть застосовуватися для обліку операцій в умовах дії ПКУ. Тож для більшої впевненості у праві застосовувати норми Наказу №75 для обліку витрат за п. 140.3 ПКУ автор рекомендує платникам податків звернутися до органу ДПС за індивідуальною консультацією відповідно до норм ст. 52 і ст. 53 ПКУ.