6% податку сплачуються лише в разі укладення прямого договору фрахту з нерезидентом

Відповідно до пп. 14.1.260 ПКУ, фрахт — це винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу для: перевезення вантажів та пасажирів морськими судами або літаками; перевезення вантажів залізничним транспортом або автомобілем. Статтею 912 ЦКУ визначено, що за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину площі та об'єму в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти тощо.

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними статтею 160 ПКУ. Під такими доходами розуміється, зокрема, й фрахт (абз. «г» п. 160.1 ПКУ). Згідно з п. 160.5 ПКУ, сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок таких доходів. При цьому базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту. А особою, уповноваженою його стягувати та вносити до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи. I це не залежить від того, є такий резидент платником податку на прибуток чи ні, а також є він «єдинником» чи ні.

Таким чином, оподаткування фрахту та так званий податок на репатріацію (податок на прибуток, що сплачується при виплаті доходу нерезиденту) мають місце лише в тих випадках, коли укладено відповідний договір фрахту.

Водночас, якщо під час купівлі-продажу в документах (інвойсах тощо) зазначена окремим рядком сума фрахту (без укладання власне самого договору фрахту), це, на нашу думку, не є підставою для нарахування 6% податку. Для підприємства-покупця така окремо зазначена сума фрахту буде складовою собівартості товарів, яка, згідно з п. 138.6 ПКУ, формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Зауважимо, що оскільки в інвойсі вартість доставки наведено окремим рядком, то в такій ситуації умовами договору варто прямо передбачити, що доставку товару забезпечує постачальник, а покупець сплачує за неї окремо.