Послуги з створення сайту-візитки: як оприбуткувати?

Сайт-візитка: витрати чи НМА?

Податківці у підкатегорії 102.05 ресурсу «ЗІР»[1] вважають, що витрати платника податку, пов’язані з розробкою вебсайту та його розміщенням в мережі Інтернет (реєстрація доменного імені та хостинг), відносяться до 6 групи – інші нематеріальні активи. При цьому розрахунок амортизації здійснюється відповідно до норм п. 138.3 ПКУ.

Так, інтернет-сайт може бути НМА, втім лише тоді, коли він відповідає визначенню НМА. Завдяки Закону №1797, визначення «нематеріальні активи», яке містилося у пп. 14.1.120 ПКУ, з 01.01.2017 року виключено. І, враховуючи норми ст. 5 ПКУ, для визначення того, що є нематактив, платнику податку доведеться звертатися до інших нормативних документів, наприклад, до П(С)БО 8.

Відповідно до п. 5 П(С)БО 8 авторські та суміжні права становлять одну з груп нематеріальних активів, окрім тих прав, витрати на придбання яких визнаються роялті. Тож витрати на створення веб-сайту можуть бути визнані нематеріальним активом лише за умови, якщо замовник отримав право розпоряджатися сайтом.

Втім окрім цього, для того щоб сайт вважався нематеріальним активом, мають виконуватися 2 умови, визначені в п. 6 П(С)БО 8, а саме:

• як очікується, він приноситиме економічні вигоди в майбутньому;
• вартість сайта можна достовірно визначити.

Економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів (ст.1 Закону №996).

Як бачимо, що вважати економічними вигодами, то тут виступатиме суб’єктивна думка. Адже й пояснень немає у П(С)БО 8.

Втім, вважаємо тут може допомогти міжнародні стандарти (хоча як для П(С)БО не можна застосовувати по аналогії завдяки зміні визначенню П(С)БО у Законі №996, втім – вони дають відповідь на питання щодо економічних вигід від сайту).

Так, пункт 8 ПКТ-32  «Нематеріальні активи: витрати на сторінку в Інтернеті» зазначає: інтернет-сторінка визнається нематеріальним активом лише тоді, коли, крім дотримання загальних вимог щодо визнання та первісної оцінки нематеріального активу, суб’єкт господарювання може продемонструвати, як саме сторінка генеруватиме доходи. Якщо веб-сайт, наприклад, дозволяє розміщувати замовлення (інтернет-магазин), формувати рахунки на оплату, здійснювати оплату товарів, послуг електронними грошима, то права на нього цілком можна визнати нематеріальним активом.

Суб’єкт господарювання не може продемонструвати, як веб-сторінка, розроблена виключно або головним чином для рекламування своїх власних продуктів та послуг та стимулювання попиту на них, генеруватиме можливі майбутні економічні вигоди, а, отже, всі видатки на розробку такої веб-сторінки визнаються як витрати коли вони понесені.

Тож, якщо сайт не може безпосередньо генерувати дохід – тобто так би мовити сайт-візитка, то тоді витрати на його створення є витратами на збут (рахунок 93). Це пояснюється тим, що така мета створення сайта вписується в поняття «реклама», прописане в ст. 1 Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 р. №270/96-ВР. А згідно з п. 9 П(С)БО 8 витрати на рекламу не визнаються нематеріальними активами, тому включаються до складу витрат звітного періоду.

Таким чином, витрати на створення сайту-візитки, який не генерує доходи (він розроблений виключно або головним чином для рекламування своїх власних продуктів та послуг та стимулювання попиту на них), є витратами звітного періоду – а  саме витрати на збут як в бухобілку, так і в податковому обліку, адже на початку ми зазначали, що в ПКУ немає окремого визначення НМА, а тому слід керуватися бухгалтерським розумінням що є НМА.

Домен й хостинг

Оплата за домен та хостинг не є одноразовими, а сплачуються за певний період. В основному доменне ім’я придбається на рік, і потім щороку його треба повторно оплачувати (продовжувати). Теж саме стосується й хостингу.

Витрати на домен та хостинг, є витратам майбутніх періодів, адже вони (п.2.36 Методрекомендацій №433 та Інструкції №291):

• понесені у звітному періоді (є оплата та документальне підтвердження здійснення витрат);
• належать до майбутніх періодів. Доходи, пов’язані з такими витратами, виникнуть у наступних періодах, або сплата таких платежів пов’язана з майбутніми періодами.

Для обліку витрат майбутніх періодів використовується рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів». Такі витрати, здійснені у звітному періоді, рівномірно відносяться на витрати в майбутніх звітних періодах.

За дебетом рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» відображається накопичення витрат майбутніх періодів, за кредитом - їх списання (розподіл) та включення до складу витрат звітного періоду. Аналітичний облік витрат майбутніх періодів ведеться за їх видами.

Так, якщо, наприклад, за домен та хостинг було сплачено за рік, то відповідно у періоді понесення витрат на домен та хостинг виникнуть витрати майбутніх періодів – рахунок 39, а надалі щокварталу рівномірними частинами поступово визнаватимуться витрати  - ¼ від від за рік потрапить на витрати на збут – рахунок 93.