Пільги для сільгоспвиробників з ПДВ: податковий облік

Практично всі операції сільськогосподарських підприємств у 2016 році оподатковуються ПДВ, але є декілька, які від цього податку звільнені. Такі операції зазначені в пп. 197.1.24 ПКУ — це «постачання в сільській місцевості сільськогосподарськими товаровиробниками послуг з ремонту шкіл, дошкільних закладів, інтернатів, закладів охорони здоров’я та надання матеріальної допомоги (в межах одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на місяць на одну особу) продуктами харчування власного виробництва та послуг з обробки землі багатодітним сім’ям, ветеранам праці і війни, реабілітованим громадянам, інвалідам, одиноким особам похилого віку, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та школам, дошкільним закладам, інтернатам, закладам охорони здоров’я». Цей список операцій вичерпний, тож розберемо їх за порядком.

На думку автора, при визначенні сільськогосподарського товаровиробника для цілей підпункту 197.1.24 ПКУ слід враховувати норми п. 209.6 ПКУ, у якому наведено визначення сільськогосподарського підприємства. Незважаючи на те, що в п. 209.6 ПКУ визначено, що таке сільськогосподарське підприємство, а не товаровиробник, це визначення слід використовувати і в цьому випадку, оскільки іншого визначення саме для цілей справляння ПДВ ПКУ не містить. Отже, право на звільнення від ПДВ вищевказаних операцій буде мати сільськогосподарський товаровиробник, у якого питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75% вартості всіх товарів/послуг, поставлених ним протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, з урахуванням умов, визначених абз. 3 та 4 п. 209.6 ПКУ.

Визначення сільської місцевості можна знайти у Законі України від 17.06.2004 р. №1807-IV «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність» — це території, що знаходяться за межами міст і є переважно зонами сільськогосподарського виробництва та сільської забудови. Також є Указ Президії Верховної ради Української РСР від 12.03.81 р. №1654-X «Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР», яким затверджено Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР. У цьому Положенні вказано, що населені пункти, які є на території Української РСР, поділяються на міські і сільські, до міських належать міста державного, обласного, районного підпорядкування і селища міського типу, а до сільських — села і селища незалежно від їх адміністративної підпорядкованості. Згідно з п. 11 розділу ІІ вищевказаного положення, об’єднання сільських населених пунктів, а також зміна їх підпорядкованості проводяться виконавчим комітетом обласної Ради народних депутатів. Тож для того, щоб переконатися, що підприємство має право на пільгу згідно з пп. 197.1.24 ПКУ, треба визначити, чи є населений пункт, у якому здійснюються операції, селом або селищем. Якщо ж такий населений пункт є селищем міського типу, права на пільгу, на жаль, немає.

Перша група операцій — сільськогосподарський товаровиробник у сільській місцевості ремонтує школи, дошкільні заклади (дитячі садочки), інтернати, заклади охорони здоров’я (лікарні, фельдшерські пункти і т.п.). Цей перелік закладів теж є вичерпним. На нашу думку, відплатність такого ремонту не впливає на пільгу з оподаткування ПДВ, тобто у будь-якому випадку податкові зобов’язання з ПДВ не нараховуються ані на вартість послуг з ремонту, яку відшкодовують отримувачі, ані на їх собівартість, якщо ремонт здійснюється на безоплатній основі.

Друга група операцій — надання матеріальної допомоги продуктами харчування власного виробництва та послуг з обробки землі багатодітним сім’ям, ветеранам праці і війни, реабілітованим громадянам, інвалідам, одиноким особам похилого віку, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. І тут чітко визначено, які послуги та кому мають надаватися, щоб уникнути оподаткування ПДВ, а також розмір такої допомоги — один неоподатковуваний мінімум доходів громадян на місяць на одну особу.

На думку автора, величина такого мінімуму дорівнює розміру податкової соціальної пільги, визначеному пп. 169.1.1 ПКУ, а п. 5 підрозділу 1 розділу XX ПКУ в цьому випадку не застосовується, оскільки він визначає неоподатковуваний мінімум розміром 17 гривень для цілей застосування інших законів, а не самого ПКУ. На жаль, роз’яснень з цього питання податківці не надавали, тож рекомендуємо у разі потреби звернутися до них за індивідуальною податковою консультацією згідно зі ст. 52 ПКУ.

Третя група операцій — це надання матеріальної допомоги школам, дошкільним закладам, інтернатам, закладам охорони здоров’я. Але тут існує невизначеність щодо видів та розміру такої допомоги. Виникає питання: чи поширюється обмеження видів допомоги (продукти харчування та послуги з обробки землі) на таку матеріальну допомогу? Також з тексту пп. 197.1.24 ПКУ випливає, що її розмір не повинен перевищувати один неоподатковуваний мінімум доходів громадян на місяць на одну особу. Але як визначити цей розмір, якщо допомога надається не фізичним особам безпосередньо, а школі, дошкільному закладу тощо як юридичній особі? На нашу думку, з цього питання варто звернутися до податкового органу із запитом про надання індивідуальної податкової консультації згідно зі ст. 52 ПКУ.

Насамкінець зауважимо, що право на цю пільгу мають усі підприємства, які виконали всі вищевказані умови, незалежно від того, чи обрали вони спеціальний режим оподаткування ПДВ згідно з п. 209.1 ПКУ, чи ні.