Зі спецрахунку сільгосппідприємство може оплачувати повну вартість придбаних виробничих факторів

Сільськогосподарські підприємства, які відповідають критеріям, встановленим у п. 209.6 ПКУ та обрали спеціальний режим оподаткування, повинні виконувати вимоги ст. 209 ПКУ. Платники ПДВ, які застосовують спецрежим, крім загальної декларації з ПДВ ( з позначкою 0110) також подають податкову декларацію з позначкою "0121"/"0122"/"0123" (залежно від сфери діяльності), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період . До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого ст. 209 ПКУ. 

Сума ПДВ, яка декларується такими особами у рядку 25 та 25.2 декларації з ПДВ до бюджету не сплачується, а спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства, відкритий згідно другого абзацу п. 209.2 ПКУ. Така сума перераховується з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені ст. 203 ПКУ (протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку, подання декларації з ПДВ). Підтвердженням факту перерахування є подання до територіального органу Міндоходів за місцем своєї реєстрації копій платіжних доручень про фактично зараховані суми на спецрахунок. Зазначені копії документів подаються не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом.

І виходячи із вимог п. 209.2 ПКУ сума податку повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства і використовується:

1) для відшкодування суми ПДВ, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит (визначення виробничих факторів наводиться у пп.209.15.1 ПКУ);

2) для інших виробничих цілей, за наявності залишку такої суми податку. 

Механізм акумулювання сум ПДВ на спеціальних рахунках, визначено Порядком №11 . Отже, із наведеного можна зробити висновок, що існує вимога цільового використання коштів із спецрахунку, що підтверджується п. 4 Порядка №11: “У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства” (відповідальність передбачена п.123.2 ПКУ - додатково до штрафів, передбачених п.123.1 ПКУ, тягне за собою стягнення до бюджету суми податку, що підлягав би нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування, відповідно до ст. 212 Кримінального кодексу).

Відповідно у сільськогосподарських підприємств доволі часто виникають питання щодо цільового витрачання акумульованих коштів на спецрахунках. Зокрема, чи можна їх витрачати на погашення кредитів та відсотків установам банків, на сплату заробітної плати, комунальних послуг чи оренду ОЗ тощо. 

Так, що ж таке “інші виробничі цілі” (п.209.2 ПКУ), на які дозволено витрачання коштів із спецрахунку? На погляд автора, повинен бути безпосередній зв'язок таких витрат з сільскогосподарською діяльністю платника (додатково див. пп. 209.15.2, 209.15.3 та 209.15.4 ПКУ). А підтвердженням цього будуть первинні документи бухобліку.

Від себе зауважимо, що виходити потрібно саме із виробничих цілей, що означає зв'язок таких витрат із сільскогосподарською діяльністю. Отже, для отримання відповіді, що відноситься до “інших виробничих цілей” потрібно враховувати складову витрат виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до якої включаються: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці (основного та допоміжного сільгоспвиробництва),  загальновиробничі витрати, інші прямі витрати .

Наприклад, на погляд контролюючих органів ( див. “Вісник податкової служби” №20/2012 с. 38) зазначено: “спрямування коштів з окремого рахунку (спецрахунку, від ред.) на погашення кредиту та відсотків за кредитом (за умови цільового призначення кредиту на придбання товарів/послуг виробничого призначення) вважається цільовим використанням акумульованих коштів.”  

А от приміром спрямування коштів з спецрахунка на погашення податкових зобов'язаннь сільськогосподарського підприємства не буде вважатись цільовим використанням акумульованих коштів. Адже це не пов'язано із виробничими цілями, це скоріше прямі зобов'язання особи. 

Отже, приходимо до висновку, що кошти із спецрахунку сільгосппідприємство в першу чергу використовує на погашення вартості придбаних виробничих факторів, за рахунок яких сформовано ПК (в тому числі і суми ПДВ, сплаченої при їх придбанні). Тобто зі спецрахунка можна оплачувати повну вартість придбаних виробничих факторів, а не тільки суму ПДВ, що припадає на цю вартість. 

І тільки при наявності залишку Податковим кодексом не заборонено за рахунок таких сум придбавати ТМЦ також у неплатників ПДВ. Основна вимога у застосуванні п. 209.2 ПКУ – це безпосереднє використання таких запасів (активів) у сільськогосподарській діяльності, яку здійснює платник спецрежиму оподаткування. Відповідно, згодом, якщо за рахунок таких сум було придбано ТМЦ у платника ПДВ, суми податку відносяться до ПК і будуть відображені у складі декларації з ПДВ з позначкою "0121"/"0122"/"0123".