Формування податкового кредиту з ПДВ при придбанні транспортних квитків

Відповідно до пп. "а" п. 201.11 ПКУ, підставою для нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту, без отримання податкової накладної, також є транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв’язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами.

Податківці в листі від  21.12.2017р. №3098/6/99-95-42-03-15/ІПК зауважують, що згідно зі ст. 5 Закону №851 електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Водночас, наприклад, п. 1.4 Порядку оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті, затвердженого спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства доходів і зборів України від 30.05.2013 р. N 331/137 визначено, що електронний проїзний (перевізний) документ - електронний документ, сформований відповідно до Закону №851 за допомогою програмно-апаратного комплексу з оформлення/повернення електронних проїзних (перевізних) документів, який є договором на перевезення пасажира (багажу).

Залежно від форми оплати за електронний квиток розрахунковим документом є, зокрема при оплаті за допомогою банківської платіжної картки корпоративної чи особистої платіжної картки працівника - квитанція платіжного терміналу про оплату вартості квитків із застосуванням платіжної картки або виписка з відповідного рахунка, засвідчена підписом та печаткою банківської установи.

Таким чином, видача електронних проїзних (перевізних) документів пасажирам здійснюється без надання податкової накладної до кожного окремого такого документа, оскільки візуальна форма електронного проїзного документа (посадочний документ) є фіскальним чеком, містить суму наданих послуг (вартість перевезення, інших додаткових послуг, що надаються пасажиру), фіскальний номер та податковий номер постачальника (особи, яка здійснила продаж квитка), а тому є документом, який підтверджує право на отримання податкового кредиту без отримання податкової накладної (при дотриманні інших правил щодо формування податкового кредиту, встановлених ПКУ).

 Водночас правила формування ПК з ПДВ визначені ст.198 ПКУ. Сам по собі транспортний квиток (як і сама по собі податкова накладна) права на ПК не дає — воно виникає тільки при здійсненні операції придбання (п.п. «а» п. 198.1 ПКУ), яка в обов’язковому порядку має бути підтверджена відповідними первинними документами (п. 44.1 ПКУ). Тільки тоді, коли таке право виникло (операція придбання відбулася), ПК можна відобразити - а тут уже без транспортного квитка не обійтися.

Отже, загалом, першочерговою та обов’язковою умовою для відображення ПК є сам факт придбання, підтверджений відповідним первинним документом, а наявність документа, що дає право відобразити ПК, - другорядна, але теж обов’язкова умова.

Для того щоб відобразити ПК на підставі транспортного квитка, він в обов’язковому порядку повинен містити:

• загальну суму платежу;
• суму податку (ПДВ);
• податковий номер продавця (крім тих, форму яких затверджено міжнародними стандартами).

Зверніть увагу, якщо має місце  залізничний електронний квиток, то ані документ про оплату, ані посадковий талон для відображення ПК не потрібний.

Щодо дати визнання ПК

Як вже було  зазначено,  право на ПК за транспортним квитком виникає тільки при здійсненні операції придбання. При цьому датою віднесення сум податку до ПК (згідно з п. 198.2 ПКУ) є дата першої з подій за такою операцією:

• дата списання коштів;
• дата отримання «проїзної» послуги.

Але оскільки без попередньої оплати пасажира ніхто не повезе, то першою подією в цьому випадку завжди буде списання коштів. Пам’ятайте також: нарахування ПК відбувається незалежно від того, почала така послуга використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності і чи здійснював платник узагалі оподатковувані операції у відповідному періоді ( п. 198.3 ПКУ).

Але відобразити ПК без наявності зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної, митної декларації або іншого документа, передбаченого п. 201.11 ПКУ, не можна (п. 198.6 ПКУ).

Отже, відобразити «квитковий» ПК платник має право тільки тоді, коли виконані обидві умови:

1) перша подія (списання коштів) за операцією придбання «проїзної» послуги відбулася (і цей факт документально підтверджено);

2) транспортний квиток є в наявності і його зміст відповідає вимогам п.п. «а» п. 201.11 ПКУ.

Тільки при виконанні цих двох умов на дату першої події за операцією придбання платник має право відобразити ПК.

Щодо списання сум ПДВ, якщо немає права на податковий кредит

У п. 8 Інструкції, затвержденної наказом Мінфіну від 01.07.97 р. №141  (діяла до 09.08.19 р.) було зазначено, що сума ПДВ, яка не підтверджена своєчасно зареєстрованою в ЄРПН ПН, списується до складу інших операційних витрат (субрахунок 949) наступного дня після закінчення граничного строку, передбаченого для реєстрації ПН в ЄРПН. На сьогодні Інструкція №141 уже не діє, але якщо проаналізувати норми ПКУ, то можна дійти такого ж висновку.

Щодо донарахування «компенсуючих» ПЗ з ПДВ

З нарахуванням «компенсуючих» податкових зобов’язань платник ПДВ може зіткнутися, якщо товари / послуги / необоротні активи призначені для використання або починають використовуватися в необ’єктних, пільгових або негосподарських операціях( п.198.5 ПКУ).

При цьому, якщо ми маємо справу з документом-замінником ПК (як то транспортний квиток), то якщо такий документ надав право на податковий кредит, то ви також повинні нарахувати «компенсуючі» податкові зобов’язання (звісно, якщо купівля призначена для операцій, зазначених у п. 198.5 ПКУ). При цьому, як відомо, документи-замінники не збільшують показник ∑НаклОтр. Тому нарахування «компенсуючих» податкових зобов’язань (а воно супроводжується необхідністю зареєструвати «самозведену» податкову накладну) призведе, по суті, до необґрунтованої втрати регліміту через показник ∑НаклВид або ∑Перевищ .