За результатами перевірки знято витрати щодо послуг, наданих ФОП: що з ПК з ПДВ?

Визнання витрат в податковому обліку об'єкта оподаткування податком на прибуток

Відповідно до п. 44.2 ПКУ для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухобліку та фінзвітності щодо доходів, витрат та фінрезультату до оподаткування.

Ведення бухобліку здійснюється у відповідності з нормами Закону про бухоблік. Відповідно до ст. 9 Закону про бухоблік підставою для бухобліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: 

• назву документа (форми);
• дату складання; 
• назву підприємства, від імені якого складено документ;
• зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
• посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
• особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. 

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухобліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. 

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, якщо всі первинні документи щодо послуг ФОП складено у відповідності із Законом про бухоблік, та господарська операція фактично була здійснена, то немає підстав для невизнання витрат податківцями.

Повноваження контролюючих органів щодо визнання витрат

З одного боку, податківці мають право визначати у порядку, встановленому ПКУ, суми податкових та грошових зобов’язань платників податків, в тому числі і з податку на прибуток (пп. 20.1.18 ПКУ). Але це вони можуть зробити за умови, що первинні документи мають істотні недоліки та господарська операція фактично не здійснювалася.

З іншого боку, податківці не мають права самостійно приймати рішення про недійсність правочинів (в даному випадку - про недійсність правочину щодо надання послуг підприємцем), вони лише мають право звернутися до суду щодо цього питання відповідно до пп. 20.1.30 ПКУ. За умови, що первинні документи складені правильно, та послуги фактично були надані, податківці не мають права самостійно визнавати цей правочин недійсним без звернення до суду.

Податковий кредит з ПДВ

Згідно з п. 198.2 ПКУ,  датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

• дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;
• дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

• придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
• придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
• ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника ПДВ протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник ПДВ оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, підприємство за першою подією сформувало податковий кредит за умови наявності зареєстрованої податкової накладної, отриманої від ФОП.

Далі, якщо розглядати витрати, зняті при перевірці, як використання придбаних товарів та послуг в операціях, що не є господарською діяльністю, то тут спрацьовує п. 198.5 ПКУ, згідно з яким платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну. Таке нарахування податкових зобов’язань «сторнує» суму раніше визнаного податкового кредиту з ПДВ. Тобто невизнання витрат спричиняє і відповідне нарахування податкових зобов'язань з ПДВ відповідно до п. 198.5 ПКУ. 

Сплата ПДВ постачальником не впливає на облік податкового кредиту у покупця.