Як визнати податковий кредит з ПДВ при придбанні транспортних квитків?

Запитання:

Підприємство організовує конференцію (основий вид діяльності) для клієнта (покупця) на умовах передоплати, також за договором в ці послуги входять проживання, харчування та перевезення учасників залізничним транспортом та автобусами до міста, у якому буде відбуватися конференція. Оплата  за залізничні квитки відбулася в серпні 2018 року, а фактично проїзд відбувається у вересні, оригінали квитків підприємство отримало (але їх ще не повернули працівники покупця).

В якому місяці підприємство зможе скористатися податковим кредитом, який формується на основі транспортного квитка, оскільки в касах відповіли, що податкову накладну на колективне перевезення вони не формують: в серпні чи у вересні? Як збільшити реєстраційний ліміт? Що потрібно подати разом з податковою декларацією, щоб не виникало розбіжностей?

Відповідь:

По-перше, витрати на придбання транспортних квитків входять до собівартості послуг щодо організації конференції, тому підприємство має право на податковий кредит з ПДВ за такими квитками на загальних підставах.

По-друге,  відповідно до пп. «а» п. 201.11 ПКУ підставою для нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту, без отримання податкової накладної, також є транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв’язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами (див. лист ДФС від 21.12.2017 р. №3098/6/99-95-42-03-15/ІПК).

Відповідно, якщо податкова накладна на транспортні квитки перевізником не складається, то сума податкового кредиту у рядку 10.1 Декларації з ПДВ буде більше, ніж загальна сума зареєстрованих вхідних податкових накладних – на суму ПДВ, зазначену у транспортних квитках. У додатку 5 до Декларації з ПДВ сума ПДВ за квитками відображається за ІПН перевізника, який зазначений у квитках. Подання додаткової інформації до декларації нормами ПКУ не передбачено. 

На ліміт реєстрації податкових накладних підприємства – покупця квитків все це не впливає.

Оскільки все це прямо передбачено нормами ПКУ, то вищевказані норми можна буде навести у відповіді на можливі запити органів ДФСУ щодо такої розбіжності у декларації – у тому випадку, якщо вони будуть.

Оскільки підставою для податкового кредиту є сам транспортний квиток, то, на нашу думку, право на податковий кредит виникає на дату такого квитка, тобто у вересні 2018 р. Разом з цим, можна орієнтуватися на загальне правило дати виникнення права на податковий кредит (п. 198.2 ПКУ): датою  віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

• дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
• дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.2 ПКУ, датою виникнення права на ПКУ в даному випадку буде дата оплати квитків за умови наявності оригіналів придбаних квитків. 

Зважаючи на те, що конкретної норми щодо дати виникнення права на податковий кредит у разі купівлі транспортних квитків ПКУ не містить, а також з врахуванням іншої норми п. 198.2 ПКУ: «Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку», ми вважаємо, що краще обрати обережний варіант та визнати право на податковий кредит у вересні – за датою квитків.

Втім, платник податків має право звернутися до органів ДФСУ за наданням індивідуальної податкової консультації відповідно до ст. 52 ПКУ та отримати від них відповідь на запитання.

Відповідно до п. 53.1 ПКУ не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків, який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована. Ці положення застосовуються до індивідуальної податкової консультації, за умови що вона зареєстрована в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій.