Порядок оподаткування ПДФО негрошового доходу

При оподаткуванні доходу фізособи у негрошовій формі потрібно керуватися п. 164.5 ПКУ та п. 167.1 ПКУ-1. Якщо фізособа отримує від податкового агента дохід у негрошовій формі у вигляді додаткового блага або подарунка, то до бази оподаткування такого доходу застосовується ставка 15% (якщо база оподаткування не перевищує 10 розмірів мінімальних зарплат, установлених на 1 січня звітного року, 11470 грн у 2013 р.) і 17% (зі суми перевищення бази оподаткування 10 розмірів мінімальних зарплат, установлених на 1 січня звітного року).

А база оподаткування такого доходу визначається виходячи з його вартості, обчисленої за звичайною ціною, збільшеною на «натуральний» коефіцієнт. «Натуральний» коефіцієнт обчислюється за формулою:

К = 100 : (100 - Сп) ,

де: Сп — ставка ПДФО, застосована до цього доходу.

------------1--------------

Зазначені норми ПКУ застосовують лише для негрошового доходу у вигляді подарунка, отриманого від податкового агента — резидента, адже оподаткування подарунків, отриманих від фізосіб, що не є самозайнятими особами, а також від нерезидентів, регулюється ст. 174 ПКУ.

--------------------------

Якщо ставка ПДФО, застосована до негрошового доходу, дорівнює 15%, то К = 100 : (100 - 15) = 1,17647, а якщо ставка ПДФО дорівнює 17%, то К = 100 : (100 - 17) = 1,2048.

Приклад 1 Фізособі (не працівникові), податковий номер 1111111111, підприємство подарувало холодильник вартістю виходячи зі звичайних цін 3600 грн з ПДВ. Оскільки інших доходів податковий агент (підприємство) не виплачував (не надавав), то ставка ПДФО, яка застосовується до такої бази, дорівнює 15% (п. 167.1 ПКУ). Отже, «натуральний» коефіцієнт К дорівнює 1,17647. База оподаткування дорівнює 3600 х 1,17647 = 4235,29 грн, а ПДФО дорівнює 4235,29 х 15% = 635,29 грн.

Відображення такого доходу в звіті формою №1ДФ див. у зразку.

Зразок

Заповнення форми №1ДФ до прикладів 1, 2, 3 (фрагмент)

Ситуація ускладнюється у разі, якщо негрошовий дохід підпадає одночасно під оподаткування ПДФО за ставкою 15% і 17%. Складність тут у тому, як визначити, яку частину вартості такого доходу на який «натуральний» коефіцієнт потрібно помножити для визначення бази оподаткування. Адже коефіцієнт, який слід застосовувати для розрахунку розміру такої бази оподаткування, безпосередньо залежить від ставки ПДФО, яка до неї застосовуватиметься (див. формулу вище). А ставка ПДФО, яка застосовуватиметься до бази оподаткування, безпосередньо залежить від розміру такої бази оподаткування (див. п. 167.1 ПКУ).

Автор пропонує використовувати в такому випадку наступну формулу. Згідно з п. 164.5 ПКУ, якщо вартість негрошового доходу, визначена за звичайними цінами (або якщо сума загального місячного оподатковуваного доходу, до складу якого входить негрошовий дохід), перевищує 10 мінімальних зарплат, установлених на 1 січня звітного податкового року (назвемо їх 10МНЗ), до такого негрошового доходу з метою визначення бази оподаткування застосовуються два натуральні коефіцієнти (К):

К1 = 100 : (100 - С1) ,

де С1 — ставка ПДФО 15%;

К2 = 100 : (100 - С2) ,

де С2 — ставка ПДФО 17%.

Частин оподатковуваного доходу (позначимо його Д), до яких такі коефіцієнти застосовуватимуться, теж є дві: Д1 — частина доходу, до якої застосовуватиметься К1, і Д2 — частина доходу, до якої застосовуватиметься К2: Д = Д1 + Д2.

Сума ПДФО з такого доходу також складатиметься з двох частин: ПДФО1, розрахованого за ставкою 15% (С1), і ПДФО2, розрахованого за ставкою 17% (С2): ПДФО = ПДФО1 + ПДФО2, де:

ПДФО1 = Д1 х К1 х С1, де Д1 х К1 дорівнює 10МЗП;

ПДФО2 = Д2 х К2 х С2, де Д2 дорівнює (Д - Д1).

Підставляючи всі вирази в одну формулу, отримаємо:

ПДФО = 10МЗП х С1 + (Д - 10МЗП : К1) х К2 х С2 .

Щоб показати, як саме такий підхід працює на практиці, автор розглянув різні випадки оподаткування негрошового доходу за ставкою 15% і 17% у прикладах 2 і 3. У самих прикладах формулу не наведено, оскільки їх метою було пояснити на цифрах, яка саме частина негрошового доходу оподатковуватиметься за якою ставкою. Але якщо підставити початкові цифри прикладів в одну зазначену вище формулу, ми отримаємо ту саму відповідь.

Для прикладу 2: ПДФО = 10МЗП х С1 + (Д - 10МЗП : К1) х К2 х С2 = 11470,00 х 15% + (20000,00 - 11470,00 : 1,17647) х 1,2048 х 17% = 1720,50 + 2099,47 = 3819,97.

Для прикладу 3 цю формулу треба застосовувати інакше, адже К1 і К2 застосовується не до всього оподатковуваного доходу, а тільки до негрошової його частини. В цьому разі Д1 складається із зарплати (назвемо її ЗП) і додаткового блага (негрошового доходу). Слід також врахувати, що ставка ПДФО 15% (С1) застосовуватиметься не до нарахованої суми зарплати (ЗП), а до суми такої зарплати, зменшеної, відповідно до п. 164.6 ПКУ, на суму ЄСВ. Тому: ПДФО = 10МЗП х С1 + (Д - ЗП - (10МЗП - ЗП - ЕСВ) : К1) х К2 х С2 = 11470,00 х 15% + (12000,00 - 9000,00 - (11470,00 - 8676,00) : 1,17647) х 1,2048 х 17% = 1720,50 + 128,03 = 1848,53.

Приклад 2 Фізособі (не працівникові), податковий номер 2222222222, підприємство подарувало верстат, звичайна ціна якого 20000 грн з ПДВ. Для визначення бази оподаткування автор пропонує такий алгоритм. 20000,00 грн — вартість чистого доходу, тобто доходу, який виплачується (надається) фізособі після оподаткування. Очевидно, що навіть після оподаткування ПДФО такий дохід перевищує ліміт застосування ставки 15% (11470 грн у 2013 р.). I зрозуміло, що база оподаткування (зменшена вартість верстата, помножена на «натуральний» коефіцієнт) є «брудною» сумою доходу — тією, з якої утримується ПДФО. Спробуємо ці знання використати.

11470,00 грн — це сума бази оподаткування, до якої застосовується ставка 15%. Це «брудний» дохід, отриманий шляхом множення на «натуральний» коефіцієнт. А щоб для інформації підрахувати, яка частина чистого доходу оподатковується за ставкою 15%, слід 11470,00 поділити на 1,17647 (»натуральний» коефіцієнт за ставки ПДФО 15%). Отримаємо 11470,00 : 1,17647 = 9749,50 грн. Саме ця сума доходу, що надається у натурі, при множенні на «натуркоефіцієнт» дасть суму 11470, яка оподатковується за ставкою 15%. Отже, за ставкою 17% повинна оподатковуватися сума чистого доходу 20000,00 — 9749,50 = 10250,50. Звідси сума ПДФО, яку потрібно сплатити до бюджету:

за ставкою 15% 11470,00 х 15% = 1720,50 грн;

за ставкою 17% 10250,50 х 1,2048 х 17% = 2099,47 грн, де 1,2048 — це К = 100 : (100 - 17).

Разом 1720,50 + 2099,47 = 3819,97 грн.

Відображення такого доходу в звіті за формою №1ДФ див. у зразку.

Приклад 3 Фізособі (працівникові підприємства), податковий номер 3333333333, підприємство надало дохід у вигляді: зарплати у сумі 9000 грн та додблага у негрошовій формі (добровільне медичне страхування, не передбачене колдоговором) у сумі 3000 грн.

Спочатку ставку 15% застосовуємо до бази оподаткування доходу у вигляді зарплати. Згідно з п. 164.6 ПКУ базою оподаткування такого доходу буде нарахована зарплата, зменшена на суму ЄСВ та податкову соціальну пільгу (за її наявності). ПСП працівникові не застосовували, ставка ЄСВ — 3,6%, тож базою нарахування ПДФО з зарплати буде: 9000 - 9000 х 3,6% = 8676,00 грн.

Базу для утримання ПДФО з негрошового доходу визначимо за алгоритмом, зазначеним у прикладі 2. Так, до бази оподаткування всього місячного доходу в сумі 11470,00 грн застосовується ставка 15%. Iз нього, як бачимо з розрахунків вище, 8676,00 грн — це база оподаткування доходу у вигляді зарплати. Отже, 11470,00 - 8676,00 = 2794,00 грн — це частина «брудного» доходу у вигляді додблага, що оподатковується за ставкою 15%.

Звідси частина чистого доходу у вигляді додблага, яка оподатковується за ставкою 15%, — це 2794,00 : 1,17647 = 2374,90 грн. Решта частини чистого доходу — 3000,00 - 2374,90 = 625,10 грн — оподатковується за ставкою 17%.

Таким чином, сума ПДФО, яку потрібно сплатити за місяць:

за ставкою 15% — 11470,00 х 15% = 1720,50 грн;

за ставкою 17% — 625,10 х 1,2048 х 17% = 128,03 грн.

Разом 1720,50 + 128,03 = 1848,53 грн (з яких 8676,00 х 15% = 1301,40 грн ПДФО з доходу у вигляді зарплати, а 2794,00 х 15% = 419,10 грн і 128,03 грн, усього 547,13 грн, — ПДФО з негрошового доходу).

Відображення такого доходу в звіті за формою №1ДФ див. у зразку.

Строки сплати ПДФО

Статтею 168 ПКУ встановлено строки для сплати ПДФО залежно від форми доходу, що виплачується (надається). Так, ПДФО з доходу, що надається у негрошовій формі, має бути сплачений не пізніше банківського дня, наступного за днем надання доходу (пп. 168.1.4 ПКУ).

А якщо дохід буде лише нараховано, але не виплачено (наприклад, протягом кількох місяців), то ПДФО з такого доходу потрібно сплатити до бюджету в строки, встановлені для місячного податкового періоду (пп. 168.1.5 ПКУ). Нагадуємо, відповідно до п. 57.1 і пп. 49.18.1 ПКУ, у такому разі ПДФО має бути сплачений протягом 30 календарних днів після закінчення місяця, в якому було нараховано такий дохід. Наприклад, якщо дохід нараховано 28.02.2013 р., але не виплачено протягом березня 2013 р., то ПДФО слід сплатити до 29.03.2013 р. включно (бо 30.03.2013 р. — це субота, а терміни сплати податків не переносяться).