Порядок сплати (перерахування) ПДФО до бюджету передбачено ст. 168 ПКУ, відповідно до якої ПДФО, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами БКУ.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 БКУ ПДФО, який сплачується податковим агентом - юрособою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юрособи, зараховується до відповідного місцевого бюджету (до доходів загального фонду бюджетів міст республіканського АР Крим та обласного значення, міст Києва та Севастополя, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад) за її місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах ПДФО, нарахованого на доходи, що сплачуються фізособі.
Такий порядок застосовується всіма юрособами, включаючи тих, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юрособа, а також відокремленими підрозділами, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку (пп. 168.4.2 ПКУ).
На виконання вимог пп. 168.4.4 ПКУ юрособа сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів (включаючи відділення, що розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юрособа).
Нагадаємо, що податковою адресою юрособи (відокремленого підрозділу юрособи) є місцезнаходження такої юрособи, відомості про що містяться у Єдиному держреєстрі юросіб та фізосіб - підприємців (п. 45.2 ПКУ).
Разом з тим, в п. 63.3 ПКУ зазначено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку) у порядку, встановленому наказом Мінфіну №1588.
Так, у пп. 7.1 Порядку №1588 визначено, що якщо відповідно до законодавства у платника податків, крім обов'язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов'язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов'язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі.
Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна, чи відкриття об'єкта, чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.
ДФС в ІПК від 15.08.2018 р. №3545/6/99-99-15-01-15/ІПК повідомляє, якщо юрособа створює підрозділ з використанням праці найманих осіб за місцезнаходженням (розташуванням) на іншій ніж вона території, який не уповноважено юрособою нараховувати (сплачувати) ПДФО, то цей податок, нарахований працівникам такого підрозділу, юрособа перераховує до місцевого бюджету за місцезнаходженням цього підрозділу.
Водночас, ПДФО з заробітної плати працівників, постійне місце роботи яких трудовим договором (контрактом) зазначається в головному підприємстві, та які мають роз'їзний (пересувний) характер праці, сплачується до місцевого бюджету за місцезнаходженням основного підприємства.
Щодо визначення адміністративно-територіальної одиниці зазначимо таке.
Згідно з п. 5.1 ПКУ поняття, правила та положення, встановлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 ПКУ.
Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (п. 5.3 ПКУ).
У абз. 3 ст. 1 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» адміністративно-територіальна одиниця визначена, як область, район, місто, район у місті, селище, село. Положенню абз. 3 цієї статті дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 13.07.2001 р. №11-рп/2001.
У п. 1 цього Рішення зазначено, що під термінами «район» та «район у місті» треба розуміти різні за своїм значенням адміністративно-територіальні одиниці в системі адміністративно-територіального устрою України, правовий статус яких повинен визначатися законом.
Також див. алфавітний покажчик районів>>
Крім цього, кожній адміністративно-територіальній одиниці присвоєно свій код за КОАТУУ>>
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись