Оподаткування мобільного зв'язку за рахунок роботодавця

Сучасна людина життя не може уявити без мобільного телефону. На підприємстві використання мобільного зв’язку може бути таких видів:

1)      відшкодування працівнику витрат на мобільний зв'язок;

2)      корпоративний мобільний телефон;

3)     використання мобільного телефону працівника.

Від того, який вид користування мобільного зв’язку провадиться на підприємстві, і залежить оподаткування.

1)  Відшкодування витрат працівнику на мобільний зв'язок

Відшкодування витрат працівнику на мобільний зв'язок необхідно передбачити в колективному або трудовому договорі на кшталт "компенсація витрат на мобільний зв'язок" або "Відшкодування витрат працівнику на мобільний зв'язок".

Відповідно до пп. 14.1.48 ПКУ сума відшкодування буде вважатися складовою заробітної плати. Відповідно таке відшкодування або компенсація  є об’єктом оподаткування ПДФО (18%) та ВЗ (1,5%), а також нараховується ЄСВ (22%).

У ф. №1ДФ така виплата відображається з ознакою доходу "101". А у таблиці 6 Звіту з ЄСВ відображається в одному рядку із заробітною платою.

2) Корпоративний мобільний телефон

Якщо підприємство сплачує вартість виробничих розмов, які здійснюють її працівники з мобільних телефонів, що обліковуються на балансі, об’єкту оподаткування ПДФО не виникає.

Додаткові блага – це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є зарплатою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV ПКУ) (пп.14.1.47 ПКУ).

Вартість послуг мобільного зв'язку (телефонних розмов з мобільного телефону, який знаходиться на балансі юридичної особи), що сплачуються юрособою за здійснення його працівником виробничих телефонних розмов, не розглядається як додаткове благо за наявності відповідних документів, які підтверджують використання мобільного зв’язку виключно у виробничих цілях.

Такими документами є:

• угода про надання послуг мобільного зв’язку;
• список працівників, які забезпечуються мобільними телефонами у зв’язку з виробничою необхідністю;
• розрахункові документи, що надаються оператором мобільного зв’язку абоненту, у яких відображаються час переговорів і номер адресата, а також вартість розмов (послуга з так званої "деталізації рахунка") тощо.

Отже, вартість телефонних розмов з мобільного телефону, який знаходиться на балансі юрособи, що сплачується юрособою за здійснення його працівником виробничих телефонних розмов, не розглядається як додаткове благо за наявності відповідних документів, які підтверджують використання мобільного зв’язку виключно у виробничих цілях ("ЗІР", категорія 103.02).

Звісно про нарахування ЄСВ на таку виплату тут й мови бути не може.

3)   Використання мобільного телефону працівника

Кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розд. IV ПКУ) – є додатковим благом (пп. 14.1.47 ПКУ).

Базою нарахування ЄСВ  для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ).

Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. №5 (далі – Інструкція №5), визначено перелік видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Згідно з пп. 2.2.9 розд. ІІ Інструкції №5 фонд додаткової заробітної плати включає, зокрема, вартість безоплатно наданих окремим категоріям працівників послуг зв’язку та суми коштів на відшкодування їхньої оплати.   

Сума коштів, відшкодована працівнику за використання власного мобільного телефону для виробничих потреб, у межах вартості мобільних розмов, не є додатковим благом та базою нарахування ЄСВ за наявності відповідних документів, що підтверджують використання мобільного зв’язку виключно у виробничих цілях.

Такими документами є:

• угода про надання послуг мобільного зв’язку;
• список працівників, які використовують власні мобільні телефони у зв’язку з виробничою необхідністю;
• розрахункові документи, що надаються оператором мобільного зв’язку абоненту, у яких відображаються час переговорів, номер адресата, а також вартість розмов тощо ("ЗІР",категорія 301.03).

Щодо ПДФО цю ситуацію слід розглядати, як оренду телефону.

Майно працівника можна використовувати зі службовою метою — звісно, за його згодою, шляхом встановлення орендних відносин. У разі оренди мобільного телефону (далі — телефон) таку згоду підтверджуватиме укладений між працедавцем та працівником договір оренди. Перевагами оренди телефонів є можливість швидко забезпечити зв'язком працівників та не нести при цьому значних витрат. До того ж розмір орендної плати за телефони не регулюється законодавчо, тож встановлюється сторонами договору.

До речі, орендується лише телефонний апарат — SIM-карту (тобто картку, яка вставляється в телефонний апарат і за допомогою якої з телефону здійснюються дзвінки за певним номером) підприємству-орендарю доведеться придбати окремо. Єдине "але" — працівник має розуміти, що, надаючи свій телефон в оренду, він передає його в користування іншій особі. І вже ця особа дає йому, як своєму працівникові, у користування цей телефон. Тобто незважаючи на те, що працівник є власником такого телефону, його орендар може обмежувати користування цим телефоном або навіть передати його у користування іншому працівникові. Адже орендований підприємством телефон для працівника є службовим. І використовувати його слід виключно зі службовою метою.

Додатково варто видати наказ за підприємством, у якому закріпити за певними працівниками відповідні SIM-карти. Факт передачі SIM-карти працівникові треба зафіксувати первинним документом, наприклад, накладною або актом приймання-передачі. Додатково для аналітичного обліку переданих у користування SIM-карт можна оформити Книгу обліку SIM-карт довільної форми, у якій працівники розписуватимуться в отриманні та поверненні службових SIM-карт.

При отриманні від працівника в оренду телефонного апарата варто оформити акт приймання-передачі (у довільній формі). У ньому фіксують стан телефону (на виконання ст. 767 ЦКУ). Повернення телефону від орендаря орендодавцю також варто оформити таким актом, щоб зафіксувати стан телефону на дату повернення.

Цю суму потрібно оподаткувати ПДФО за ставкою 18% та ВЗ за ставкою 1,5% як дохід фізособи від надання телефона у користування. Ознака такого доходу в ф. №1ДФ – 106.

Якщо ж будуть компенсуватися невиробничі розмови працівників, то тут зовсім інша ситуація.

У такому випадку виникає додаткове благо, оскільки відповідно до пп. 164.2.17 ПКУ, до додаткових благ, одержаних працівником від свого роботодавця, відноситься і вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Отже, вартість послуг мобільного зв`язку (телефонних розмов з мобільного телефону, який знаходиться на балансі підприємства), що сплачуються за рахунок цього підприємства за здійснені його працівником невиробничі телефоні розмови, розглядається як додаткове благо, одержане працівником від свого роботодавця.

З метою оподаткування вартість таких телефонних розмов включається до складу загального оподаткованого доходу працівника того місяця, коли підприємство здійснило їх оплату оператору мобільного зв'язку, і з її суми роботодавець – податковий агент зобов’язаний утримати ПДФО на загальних підставах за ставкою згідно з п. 167.1 ПКУ (18%) та перерахувати його до бюджету.

Отже, оподаткування таких виплат залежить від документального оформлення їх на підприємстві.

Тож, вище зазначені варіанти на вибір. Варто визначитися  з такими основними моментами:

1) чи ця виплата буде як компенсація витрат працівника;

2) чи підприємство оплачує телефонні виробничі розмови працівників;

3) чи підприємство оплачує телефонні невиробничі розмови працівників.

Оплата мобільного зв’язку вважається додатковим благом підприємства за умови, що оплачуються особисті розмови працівника.

Рекомендуємо чітко визначитися чи це буде компенсація вартості розмов (тобто зарплатна виплата і, відповідно, із зарплатними податками), або ж це буде сплата розмов виробничого характеру із відповідним документальним підтвердженням.