Оподаткування екологічним податком розміщення відходів

Відповідно до пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 розділу VIII «Екологічний податок» ПКУ платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини. Не відносяться до платників податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах суб'єкти господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об'єктах), та надають послуги у цій сфері ( пп. 240.5 ст. 240).

Відповідно до пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 розділу І ПКУ розміщення відходів – це зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Статтею 1 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 р. №187/98-ВР визначено, що утилізація відходів – це використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів, а видалення відходів – це здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації.

Розмір екологічного податку розраховується виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів із застосуванням ставок податку згідно ст. 246 ПКУ в залежності від класу небезпеки (рівня небезпечності) відходів та з урахуванням коефіцієнтів до ставок податку. Відповідний клас відходів визначається виробником відходів за погодженням зі спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері з поводження з відходами. Згідно статей 22, 24 Закону України «Про відходи» спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері з поводження з відходами є, зокрема, Державна санітарно-епідеміологічна служба України, до компетенції якої входить видача висновків державної санітарної епідеміологічної експертизи щодо об’єктів поводження з відходами.

Питання видання дозволів спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами на спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), а також в частині цивільно-правових відносин (договірних відносин) між суб’єктами господарювання не належить до компетенції органів ДПС.

Відповідно до Підрозділу 5 «Особливості застосування ставок акцизного податку та екологічного податку» розділу ХХ Перехідні положення ПКУ, за податковими зобов'язаннями з екологічного податку, що виникли: з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2012 року включно ставки податку становлять 50 відсотків від ставок, передбачених статтями 243, 244, 245 і 246 цього Кодексу; з 1 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року включно ставки податку становлять 75 відсотків від ставок, передбачених статтями 243, 244, 245, 246 цього Кодексу; з 1 січня 2014 року ставки податку становлять 100 відсотків від ставок, передбачених статтями 243, 244, 245 і 246 ПКУ.

Необхідно зазначити, що законодавство про відходи складається із законів України: «Про відходи» від 05.03.1998 р. №187/98-ВР, «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 р. №1264-ХІІ, «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 р. №4004-ХІІ, «Про поводження з радіоактивними відходами» від 30.06.1995 р. №255/95-ВР, «Про металобрухт» від 05.05.1999 р. №619-ХІV, «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. №1875-ІV, «Про хімічні джерела струму» від 23.02.2006 р. №3503-ІV, «Про ветеринарну медицину» від 25.06.1992 р. №2498-ХІІ, «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» від 14.01.2000 р. №1393-ХІV, Кодексу України про надра від 27.07.1994 р. №132/94-ВР та інших нормативно-правових актів.