Норма пп. 255.5.6 ПКУ не застосовується
Ваше підприємство є первинним водокористувачем, оскільки видобуває воду зі свердловини та передає її вторинним водокористувачам (вашим покупцям) (пп. 255.1 ПКУ).
Ключовим у вашому питанні є тлумачення пп. 255.5.6 ПКУ, який встановлює ставку «за воду, що входить виключно до складу напоїв».
Прив'язка до цільового використання: Ця норма прямо пов'язує застосування спеціальної ставки з кінцевим використанням води — включенням до складу напою.
Хто визначає обсяг: Обсяг води, що входить до складу напоїв, обчислюється водокористувачами, які виробляють ці напої, самостійно на підставі технологічних даних, рецептур, регламентів тощо (цей висновок випливає з консультацій податкової служби, наприклад, при відповіді ДПС на питання в ЗІР (118.05): «Як визначається обсяг води, який входить до складу напоїв (у т.ч. безалкогольних, алкогольних, пива тощо), при розрахунку рентної плати за спеціальне використання води?»).
Оскільки компанія лише видобуває та продає воду як сировину, на наш погляд, ви не можете визначити, яка частина цієї води увійде до складу напоїв у вашого покупця. Відповідальність за застосування ставки з пп. 255.5.6 ПКУ лежить на виробнику напоїв.
Ваш обов'язок — сплачувати рентну плату за спеціальне використання води за ставками, встановленими для підземних вод у вашому регіоні згідно з пп. 255.5.2 ПКУ.
Можлива альтернативна думка
Незважаючи на вищезазначену логіку, існує ризик фіскального підходу з боку контролюючих органів. Існує ймовірність, що податкова служба наполягатиме на тому, що первинний водокористувач (видобувне підприємство) повинен з'ясовувати у своїх покупців цільове призначення води і, якщо вона купується для виробництва напоїв, застосовувати підвищену ставку ренти згідно з пп. 255.5.6 ПКУ до всього обсягу реалізованої води.
Наприклад, в ІПК ДФСУ від 05.07.2019 р. №3121/6/99-99-12-02-03-15/ІПК читаємо: «…у разі визначення істотною умовою кондиції на видобуту корисну копалину видобування мінеральної сировини для забезпечення промислового розливу природної столової води, як різновиду напоїв, для забезпечення такої істотної умови текст договору про постачання води між Товариством та водокористувачем, який, власне, й здійснює промисловий розлив природної столової води, має містити відповідну вимогу щодо цільового використання, що є підставою застосування Товариством ставок Плати, за воду, що входить виключно до складу напоїв, визначених пп. 255.5.6 ПКУ».
Така позиція є спірною, оскільки ПКУ не містить механізму, який би зобов'язував продавця сировини контролювати її подальше використання покупцем.
Для мінімізації ризиків донарахування податкових зобов'язань рекомендується отримати індивідуальну податкову консультацію у Державній податковій службі України щодо вашої конкретної ситуації. Це допоможе убезпечити підприємство від неправомірних вимог у майбутньому.
Висновки:
Норма пп. 255.5.6 ПКУ не застосовується до первинного водокористувача: Підприємство, що видобуває мінеральну воду і продає її вторинним споживачам, не зобов’язане нараховувати рентну плату за підвищеною ставкою, оскільки не визначає кінцеве використання води (включення до складу напоїв);
Ризик фіскального підходу: Податкова служба може вимагати від первинного водокористувача застосовувати підвищену ставку, якщо вода продається для напоїв, тому рекомендується отримати індивідуальну податкову консультацію для мінімізації ризиків.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до повного тексту цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Ще не передплатник, проте теж хочете скористатись такою можливістю?
Оформіть пакет «Мій асистент» усього за 199 грн/міс або спробуйте безкоштовну передплату на 14 днів прямо зараз
