Податок з доходів нерезидента у вигляді комісійної винагороди

Відповідно до пп. «з» пп. 141.4.1 ПКУ, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів щодо комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом на території України на користь резидентів, оподатковується податком з доходів нерезидентів за ставкою 15%.

Процедура уникнення подвійного оподаткування регламентована ст. 103 ПКУ. Відповідно до пп. 103.2 ПКУ податковий агент має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пп. 103.4 ПКУ. Звертаємо увагу, що наявність документа вимагається для підтвердження лише статусу податкового резидента.

Яким чином резидент може дізнатися про те, чи є нерезидент бенефіціарним отримувачем доходу? Нормативними документами це питання не врегульоване. 

Наприклад, всі ці нюанси можуть бути зазначені в договорі між резидентом і нерезидентом. Тобто, в договорі можна зазначити приблизно таке: «Нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем і не має будь-яких зобов'язань щодо подальшого перерахування отриманого доходу (його переважної частини) іншому нерезиденту, як немає і будь-яких обмежень щодо самостійного визначення подальшої економічної долі зазначеного доходу». У всякому разі, саме така пропозиція звучала в ухвалі ВАСУ від 13.09.2017 р. у справі №К/800/27732/16.

Отже, формально закон не вимагає обов’язкової наявності документа про те, чи є нерезидент бенефіціарним отримувачем доходу. На нашу думку, це можна прописати в договорі або додатковій угоді до договору.

Втім, якщо є бажання самостійно донарахувати податок з доходів нерезидентів (повторюємо, що такого обов’язку ми в даному випадку не вбачаємо), то це можна зробити в уточнюючій декларації або у поточній декларації. Уточнююча декларація заповнюється так, якби помилки не було, до неї додаються всі необхідні додатки, які теж будуть уточнюючими, а також  додається уточнюючий додаток ПН, у якому донараховується податок на доходи нерезидентів. Додаток ВП до уточнюючої декларації не складається.

Якщо помилка виправляється в поточній декларації, то в цьому разі виправити можна лише один звітний період – квартал і до декларації подається додаток ВП.

Докладніше про це ми писали тут, тут та тут. 

Податок доплачується за загальними правилами – або до подання уточнюючої декларації, або у звичайний строк сплати податку за поточною декларацією, у якій було донараховано податок.