Оподаткування вихідної допомоги: які нюанси?

Пунктом 1 ст. 40 КЗпП України передбачена можливість розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку змін в організації виробництва і праці. Під змінами в організації виробництва і праці в п. 1 ст. 40 КЗпП України, зокрема, мається на увазі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, згідно зі ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. З установленого двомісячного строку не вилучається час перебування у відпустці, період тимчасової непрацездатності, інший час, упродовж якого працівник не працював з поважної чи неповажної причини. Попередити працівника про наступне вивільнення можна й у період, коли він на роботі відсутній. Однак це можливо тільки за умови, що працівник прийде на підприємство або його особисто повідомлять про це під підпис в іншому місці.

При звільненні працівнику виплачується вихідна допомога в розмірі не менше середньомісячного заробітку. При цьому колективним договором на підприємстві може бути передбачений більший розмір вихідної допомоги (ст. 44 КЗпП). 

Крім того, в останній день роботи працівнику, який звільняється, повинні видати на руки пiд розпис оформлену трудову книжку i копiю наказу про звiльнення (ст. 47 КЗпП України). За несвоєчасну видачу трудової книжки установа повинна буде виплатити середнiй заробiток за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП). Також, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. (ст. 116 КЗпП).

Розрахунок вихідної допомоги здійснюється відповідно до Порядку № 100 виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню.

Працівнику, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

У разі якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, то середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігалася заробітна плата або зберігалася частково, виключається з розрахункового періоду. До такого часу належать періоди, коли:

• працівник із незалежних від нього причин працював у режимі неповного робочого тижня (наприклад, наказом по підприємству працівника переведено на роботу на умовах неповного робочого тижня у зв’язку з неможливістю забезпечити роботою впродовж нормальної тривалості робочого тижня);
• був оформлений простій не з вини працівника;
• працівнику надавалась відпустка без збереження заробітної плати відповідно до статей 25 і 26 Закону про відпустки тощо.

Нарахування вихідної допомоги провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати шляхом множення середньоденного заробітку на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Приклад. 01.12.2020 р. працівницю звільнили у зв’язку зі скороченням штату. Заробітна плата за жовтень 2020 р. — 5700 грн (у тому числі 800 грн — лікарняні за п’ять днів хвороби), а за листопад 2020 р. — 5600 грн. 

До розрахункового періоду час, протягом якого працівник отримував допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, не включається.

Фактична кількість відпрацьованих днів за розрахунковий період — 37 (21 – 5 + 21).

Середньоденна заробітна плата працівниці становить 283,78 грн (5700 – 800) + 5600) : 37).

Оскільки працівницю звільнили у зв’язку зі скороченням штату, розмір вихідної допомоги становитиме не менше середньомісячної заробітної плати, а саме: 5959,38 грн (283,78 × (21 + 21) : 2).

Відповідно до п. 4 розділу І Переліку №1170, вихідна допомога у разі припинення трудового договору належить до виплат, на які не нараховується ЄСВ.

Отже, на вихідну допомогу нараховувати ЄСВ не потрібно.

Доходи, що є об’єктом оподаткування ПДФО, перелічені у ст. 163 ПКУ. Водночас об’єктом оподаткування військовим збором також є доходи, визначені ст.163 ПКУ (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Тобто, об’єктом оподаткування і ПДФО, і військовим збором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) працівнику відповідно до умов трудового договору (п. 164.2.1 ПКУ).

Серед перелічених у п. 165.1 ПКУ доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу працівника, дохід у вигляді вихідної допомоги не значиться.

Отже, ПДФО та військовий збір утримуються з вихідної допомоги та відображається у формі №1ДФ за ознакою доходу «127».

Зважаючи на те, що вихідна допомога є виплатою за невідпрацьований час, то її нарахування згідно з Інструкцією №291 в бухгалтерському обліку відображається проведенням: Дт 949 − Кт 663.