За яких умов заборгованість вважається безнадійною згідно з ПКУ?

Згідно з пп. 14.1.11 ПКУ, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв’язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв’язку з їх ліквідацією.

Таким чином, якщо судом відмовлено у стягненні заборгованості з замовника і вона списується з балансу як безнадійна, то зменшити фінрезультат за пп. 139.2.2 ПКУ можна лише після спливу за нею строку позовної давності, незважаючи на відмову суду у її стягненні (у пп. 14.1.11 ПКУ наведено виключений перелік підстав визнання заборгованості безнадійною).

Зауважимо, що до тих пір, поки підприємство не спише цю заборгованість в бухгалтерському обліку податкові різниці передбачені пп. 139.2 ПКУ не застосовуються. При списанні заборгованості (нагадаємо, що підставою для цього є саме рішення керівника підприємства) підприємство збільшує фінрезультат за пп. 139.2.1 ПКУ, а зменшує лише у тому випадку, якщо така списана заборгованість відповідає ознакам безнадійної заборгованості, що наведені у пп. 14.1.11 ПКУ.

Тобто навіть, якщо судом відмовлено у стягненні, підприємство може не списувати заборгованість в обліку і відповідно підстав для застосування різниць, передбачених пп. 139.2 ПКУ (за виключенням випадку створення резерву сумнівних боргів під цю заборгованість) не виникає.