Як оприбуткувати сировину, яку викинуло інше підприємство?

Запитання: Виробниче підприємство «А» викидає перероблену сировину (лушпиння) за межі своєї території. ТОВ «Б» (загальна система оподаткування, платник ПДВ) власним автотранспортом забирає та реалізує цю сировину (лушпиння) іншому підприємству, при цьому надає видаткову накладну та реєструє податкову накладну. Як ТОВ «Б» може оприбуткувати цю сировину, якщо підприємство «А» не надає ніяких документів? Чи необхідно укладати договір і якого характеру він повинен мати?

Відповідь: Насамперед зазначимо, що всім суб’єктам господарювання, причетним до операцій з лушпинням, слід звернути увагу на вимоги Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 р. №187/98-ВР (далі – Закон №187).

В ст. 8 Закону №187 зазначено, що відходи є об'єктом права власності. Право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої в порядку, передбаченому законом.

Відходи в ст. 1 Закону №187 визначено як будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводоблження з відходами встановлено ст. 17 Закону № 187, до яких зокрема належить:

• не допускання зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах;
• відшкодовування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

Суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів на певній території, на якій знаходиться об'єкт утворення відходів.

Нагадаємо, що відведені місця чи об'єкти в ст. 1 Закону №187 визначено як місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

При цьому збирання і заготівля відходів як вторинної сировини – діяльність, пов'язана із збиранням, купівлею, прийманням, зберіганням, обробленням (переробленням), перевезенням, реалізацією і постачанням таких відходів переробним підприємствам на утилізацію, а також надання послуг у цій сфері;

утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Всі відходи, що утворюються на території України і на які поширюється дія Закону №187 в обов'язковому порядку підлягають Державному обліку та паспортизації.

На виконання вимог ст. 32 Закону №187 з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини зокрема, забороняється:

• провадити будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від місцевих органів виконавчої влади дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами;
• визначати місця розміщення підприємств, установок, полігонів, комплексів, сховищ та інших об'єктів поводження з відходами, проектувати та будувати регіональні і міжрегіональні комплекси оброблення, знешкодження, утилізації та видалення відходів, якщо вони не відповідають екологічним та санітарно-гігієнічним вимогам.

Також забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у т. ч. побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України (ч. 7 ст. 33 Закону №187).

Нормами ст. 42 Закону №187 передбачено, що особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальності, зокрема, за:

• порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків (п. «а»);
• самовільне розміщення чи видалення відходів (п. «б»);
• виробництво продукції з відходів чи з їх використанням без відповідної нормативно-технічної та технологічної документації, погодженої в установленому порядку (п. «й»).

Адміністративні штрафи на посадових осіб підприємств та ФОП за порушення у сфері поводження з відходами наведемо у таблиці.

Таблиця

Щодо обліку безхазяйних відходів

Відповідно до абз. 1 ст. 12 Закону №187 відходи, щодо яких не встановлено власника або власник яких невідомий, вважаються безхазяйними.

З метою запобігання або зменшення обсягів утворення відходів виявлені безхазяйні відходи беруться на облік в Порядку №1217.

Відходи, щодо яких встановлено власника, беруться на облік відповідно до вимог ст. 26 Закону №187.

Відходи, повернуті юридичній особі, обліковуються за встановленою вартістю з одночасним збільшенням додаткового капіталу такої юридичної особи.

Власники або користувачі земельних ділянок, на яких виявлено безхазяйні відходи, зобов'язані у 5-денний строк повідомити про них місцеві органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Підставами для визначення відходів безхазяйними та їх обліку можуть бути:

• повідомлення власників або користувачів земельних ділянок, на яких виявлено безхазяйні відходи;
• звернення (повідомлення) громадян, підприємств, установ та організацій, засобів масової інформації;
• результати інспекційних перевірок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного добробуту населення, державної санітарно-епідеміологічної служби, органів місцевого самоврядування.

У разі отримання звернення (повідомлення) міські державні адміністрації, органи місцевого самоврядування зобов'язані визначити кількість, склад, властивості, вартість відходів, рівень їх небезпеки для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та вжити заходів для визначення власника відходів.

У разі потреби для визначення власника безхазяйних відходів та їх оцінки можуть залучатися правоохоронні органи, відповідні спеціалісти і експерти.

В бухгалтерському обліку відповідно до п. 12 П(С)БО 9 та п. 2.10 Методичних рекомендацій №2 первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених п. 9 П(С)БО 9.

В п. 3.5 Методичних рекомендацій №2 зазначено, що запаси, які одержані безоплатно, оформлюються накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (ф. М11) або ТТН з використанням штампу (позначення) про оприбуткування, або актом про приймання матеріалів (ф. М-7), або прибутковим ордером (ф. М-4). Прибутковий ордер складається матеріально відповідальною особою у день прийняття запасів.

Оприбуткування безоплатно отриманих запасів відображається проведенням ДТ 28 КТ  718.