Згідно з пп. 268.2.1 ПКУ платниками туристичного збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, про встановлення туристичного збору, та тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), визначених пп. 268.5.1 ПКУ.
Послуги з тимчасового розміщення (проживання) - це діяльність юридичної та фізичної особи з надання місця для ночівлі у засобі розміщення за плату, а також інша діяльність, пов'язана з тимчасовим розміщенням (проживанням), передбачена законом.
При цьому, як зазначено у п. 4 Постанови №297, до послуг з тимчасового розміщення (проживання) не належать:
- розміщення юрособою своїх працівників у засобі розміщення, що йому належить;
- безоплатне розміщення фізособою членів своєї сім'ї або інших осіб.
Отже, підприємство, розміщуючи своїх працівників у власній базі відпочинку, не надає їм послуг з тимчасового розміщення (проживання) в розумінні справляння туристичного збору. Таким чином, працівники підприємства, що розміщуються у базі відпочинку, яка безпосередньо належить підприємству (в тому числі і безоплатно), не є платниками туристичного збору. А отже, обов’язків податкового агента в частині утримання та сплати туристичного збору у такого підприємства не виникає.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись