Податок на нерухоме майно: чи є пільги у благодійної організації?

Відповідно до пп. 266.1.1 ПКУ платниками податку є фізичні та юридичні особи, в т. ч. нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в т. ч. його частка (пп. 266.2.1 ПКУ).

Перелік об'єктів нерухомого майна, які не є об'єктом оподаткування, наведено в пп. 266.2.2 ПКУ. Об'єктів нерухомого майна, що належать благодійним організаціям, цей перелік не містить.

Пільги

Згідно з пп. 266.4.2 ПКУ сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.

Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в м. Києві (додаток 1 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 р. №242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018 р. №1910/5974) не містить жодних пільг для нерухомості, що належить благодійним організаціям.

Нарахування та сплати податку

Відповідно до пп. 266.3.3 ПКУ база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в т.ч. їх часток, що перебувають у власності юросіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад:

• залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості;
• у розмірі, що не перевищує 1,5% розміру мінімальної зарплати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (у 2019 р. – 62,60 грн (4173 грн х 1,5%));
• за 1 кв. м. бази оподаткування.

Платники податку – юрособи самостійно обчислюють суму податку на нерухомість станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально (пп. 266.7.5 ПКУ).

Форма Податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки затверджена наказом Мінфіну  №408.

19 лютого 2019 р. – граничний строк подання звітності з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2019 рік.

Форма Декларації, що оновлена наказом Мінфіну №897, має застосовуватися для складання звітності на 2020 рік.

У пп. "б" пп. 266.10.1 ПКУ зазначено, що податкове зобов'язання за звітний рік з податку юрособами сплачується авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Відповідальність за неподання звітності

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, було впроваджено Законом  "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VIII, який набув чинності з 01.01.2015 р.

Отже, починаючи з 2015 року необхідно було нараховувати цей податок та подавати податкову звітність з урахуванням попередніх редакцій Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в м. Києві.

Згідно з п. 120.1 ПКУ неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до п. 49.2 ПКУ) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено ПКУ, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 грн за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Невиконання платником податків вимог, передбачених абз. 3-5 п. 50.1 ПКУ, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5% від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань інші штрафи, передбачені ПКУ, не застосовуються (п. 120.2 ПКУ).

У разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених ПКУ, він притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах, встановлених п. 126.1 ПКУ:

• при затримці до 30 к. д. включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу;
• при затримці більше 30 к.д., наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.

Крім того, при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків, у т. ч. у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до ст. 50 ПКУ, - після спливу 90 к.д., наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання розпочинається нарахування пені (пп. 129.1.3 ПКУ).

Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань (пп. 129.3.1 ПКУ).

На суми грошового зобов'язання, визначеного пп. 129.1.3 ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний к.д. прострочення у його сплаті, починаючи з 91 к.д., що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, із розрахунку 100% річних облікової ставки НБУ, діючої на кожний такий день.

З 01.02.2019 р. облікова ставка установлена в розмірі 18% річних (рішення Нацбанку № 88-рш).