Переведення основних засобів з невиробничих у виробничі

Документальне оформлення переведення ОЗ

В першу чергу, керівник видає наказ, у якому необхідно зазначити, які саме об’єкти ОЗ підлягають переведенню до складу виробничих, та з якої дати. У наказі необхідно докладно пояснити підстави для такого переведення (зокрема, використання таких об’єктів ОЗ у господарській діяльності – для надання в оренду з метою отримання доходу).

На підставі наказу складається Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основного засобу за типовою формою №ОЗ-1.

Такий акт складається у двох примірниках:

• перший передається до бухгалтерії;
• другий залишається у матеріально відповідальної особи передавального підрозділу.

Цих документів достатньо для відображення в бухгалтерському та податковому обліку операції з переведення ОЗ з невиробничих до виробничих.

Які ОЗ відносяться до господарських?

Відповідно до п. 138.3.2 ПКУ термін "невиробничі основні засоби", "невиробничі нематеріальні активи" означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку".

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 ПКУ).

Отже, зважаючи на те, що така будівля в більшій своїй частині здається фізособам з метою отримання прибутку, її можна класифікувати як об’єкт виробничих ОЗ.

Податок на землю та нерухомість

Відповідно до п. 266.5.1 ПКУ ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юросіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

При цьому, з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, типи об’єктів нерухомості визначаються відповідно до пп. 14.1.129 та пп. 14.1.129-1 ПКУ на підставі документів, що підтверджують право власності на такі об’єкти.

Отже, безпосередньо переведення об’єкту з невиробничих у виробничі основні засоби не призводить до змін ставки податку на нерухомість. Зміна ставки податку відбувається лише у випадку внесення змін до правовстановлюючих документів.

Відповідно до пп. «г» пп. 266.2.2 ПКУ гуртожиток не є об’єктом оподаткування податку на нерухомість. На сьогодні відсутній нормативно-правовий акт або порядок  щодо класифікації нерухомості для цілей реалізації норм ПКУ щодо  податку на нерухоме майно. Водночас Держкомітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію ДК 018-2000, призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб’єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об’єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Якщо за класифікатором ДК 018-2000 будівля відноситься до гуртожитку, то незалежно від того, що таке приміщення надається в оренду, податок на нерухомість не сплачується.

Зміна господарського призначення будівлі гуртожитку, що знаходиться на земельній ділянці, на земельний податок не впливає.