Відповідно до п. 231.3 ПКУ акцизна накладна складається платником податку в день реалізації пального при кожній повній або частковій операції з реалізації пального, а її реєстрація у ЄРАН здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Отже, продавець пального, який зареєстрований платником акцизного податку з реалізації пального, складає акцизну накладну на продаж такого пального у загальному порядку – тобто на ім’я покупця – платника акцизного податку.
Якщо покупець зареєструвався як платник акцизного податку з реалізації пального, він зобов'язаний складати акцизні накладні на обсяги пального, придбаного та використаного для власних потреб, та реєструвати їх у ЄРАН у визначені п. 231.6 ПКУ терміни (лист ДФС від 02.02.2017 р. №2324/7/99-99-12-03-03-17).
У верхній лівій частині акцизної накладної, яка не надається отримувачу пального, зазначається тип причини 3 (пальне відвантажено з метою власного споживання) (п. 4 Розділу II Порядку №218).
У акцизній накладній, надання якої отримувачу пального не передбачено (у т.ч. при відвантаженні пального з метою власного споживання), у рядку "Особа — отримувач пального" зазначається "Неплатник", а до рядка "юридична особа — код за ЄДРПОУ отримувача пального; для фізичної особи — прізвище, ім'я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта" вноситься умовний код "1000000000".
Придбання підприємством пального відображається за дебетом субрахунку 203, використання – за дебетом відповідного субрахунку витрат (15, 20, 23, 28, 91,92, 93, 94) та кредитом субрахунку 203.
Списання пального для власних потреб підприємство має здійснювати на основі первинних документів. Це можуть бути акти, подорожні листи, спеціальні звіти або інші документи, розроблені та затверджені підприємством самостійно. Вони повинні відповідати загальним вимогам до первинних документів, передбаченим п. 1 ст. 9 Закону про бухоблік, та мають містити:
- назву документа (форми);
- дату складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Зверніть увагу: з 1 січня 2018 року ст. 9 Закону про бухоблік доповнено новим положенням. Тепер неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись