Міні-АЗС для заправки авто та генераторів: як оформити та обліковувати? (аудіоверсія)

Придбання та встановлення міні-АЗС (резервуара з паливороздавальною колонкою) для власних потреб підприємства — це складний процес, який вимагає не лише стандартного бухгалтерського оформлення, але й отримання низки дозвільних документів, оскільки пальне є підакцизним товаром і джерелом підвищеної небезпеки.

Нижче наведено покроковий алгоритм документального оформлення від купівлі до введення в експлуатацію.

Етап 1. Документальне оформлення придбання та бухгалтерський облік

Після придбання модульної АЗС підприємство повинно визначити порядок її обліку як об'єкта основних засобів. Класифікація залежить від конструктивних характеристик об'єкта, його функціонального призначення та способу встановлення.

Якщо модульна АЗС має фундамент, є нерозривно пов'язаною із земельною ділянкою та за своїми характеристиками відповідає споруді, її доцільно обліковувати на субрахунку 103 «Будинки та споруди» відповідно до Інструкції №291.

Якщо підприємство є платником податку на прибуток, який застосовує податкові різниці відповідно до розділу ІІІ ПКУ, такий об'єкт належить до групи 3 «Будівлі, споруди та передавальні пристрої», для якої мінімально допустимий строк амортизації для цілей оподаткування податком на прибуток становить 20 років (пп. 138.3.3 ПКУ).

У бухгалтерському обліку строк корисного використання встановлюється підприємством самостійно при визнанні об'єкта активом з урахуванням очікуваного строку його експлуатації, фізичного та морального зносу, правових або інших обмежень щодо використання (п. 23 НП(С)БО 7).

Якщо модульна АЗС не має фундаменту, є збірно-розбірною конструкцією та може бути переміщена без істотного пошкодження, її можна розглядати як обладнання та обліковувати на субрахунку 104 «Машини та обладнання» (Інструкція №291). Для цілей податкового обліку такий об'єкт належить до групи 4 «Машини та обладнання», мінімальний строк амортизації якої становить 5 років (пп. 138.3.3 ПКУ).

Оскільки нормативні акти не містять спеціального порядку класифікації модульних автозаправних станцій, остаточне рішення підприємство приймає, виходячи з технічної документації та фактичних характеристик об'єкта. У разі виникнення методологічних питань щодо бухгалтерського обліку підприємство може звернутися до Міністерства фінансів України, яке відповідно до ст. 6 Закону №996-XIV  «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» забезпечує формування державної політики у сфері бухгалтерського обліку та затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Документальне оформлення придбання

Для відображення придбання та введення модульної АЗС в експлуатацію доцільно оформити такі документи:

1. договір купівлі-продажу (поставки) модульної АЗС; 
2. рахунок на оплату (за наявності); 
3. видаткову накладну; 
4. товарно-транспортну накладну (якщо здійснювалося перевезення); 
5. податкову накладну (для платників ПДВ); 
6. технічний паспорт, паспорт резервуара, паспорт паливороздавальної колонки, сертифікати відповідності (або декларації про відповідність), іншу технічну документацію виробника; 
7. документи, що підтверджують проведення монтажу (за наявності); 
8. акт введення в експлуатацію основного засобу (типова форма №ОЗ-1 або власна форма, оформлена відповідно до вимог ст. 9 Закону №996); 
9. наказ керівника про введення об'єкта в експлуатацію, визначення строку корисного використання, методу амортизації та призначення матеріально відповідальної особи; 
10. інвентарну картку обліку основних засобів (типова форма №ОЗ-6 або власна форма).

Етап 2. Повідомлення ДПС (Заява за ф. №20-ОПП)

Міні-АЗС є об'єктом, пов'язаним з оподаткуванням. Протягом 10 робочих днів після придбання або встановлення необхідно подати до ДПС заяви за формою №20-ОПП.

Найбільш відповідні типи об'єктів із Довідника ДПС:

• 10 – «Автозаправочна станція (АЗС)» – рекомендується для більшості модульних АЗС, через які здійснюється відпуск пального (у тому числі для заправки власного транспорту); 
• 384– «Паливний склад» – якщо об'єкт використовується виключно для зберігання пального без його відпуску; 
• 396 – «Пересувна АЗС» – якщо використовується мобільна (пересувна) автозаправна станція; 
• 90 – «Бензоколонка» – якщо обліковується окремий пункт відпуску пального, хоча для повноцінної АЗС доцільніше застосовувати тип «Автозаправочна станція»; 
• 694 – «Паливно-заправочний комплекс» – якщо об'єкт складається з комплексу споруд та обладнання.

Стан об'єкта - експлуатується.

Матеріал за напрямом: Заява за формою №20-ОПП: покрокова інструкція із заповнення та подання у 2026 році

Етап 3. Ліцензія на зберігання пального для власних потреб

Навіть якщо ви зберігаєте пальне виключно для заправки власної техніки (і не продаєте його), вам обов'язково потрібна ліцензія на право зберігання пального. Порядок отримання ліцензії можна переглянути у статті: «Ліцензування зберігання пального у 2025 році»

Етап 4. Акцизний склад (чи потрібно реєструвати?)

Зберігання пального для власних потреб не потребує реєстрації акцизного складу та реєстрації підприємства платником акцизного податку, якщо одночасно виконуються дві умови (пп. 14.1.6 ПКУ):

• Загальна місткість усіх резервуарів на підприємстві не перевищує 200 куб. м.
• Протягом календарного року підприємство отримує не більше 1000 куб. м пального.

Якщо ваші об'єми менші (що типово для міні-АЗС), ви не реєструєте акцизний склад.

Етап 5. Дозволи з охорони праці та пожежної безпеки 

Міні-АЗС — це об'єкт підвищеної небезпеки.

1. Держпраці

Необхідно отримати Дозвіл на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (або подати Декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці, залежно від характеристик обладнання за Постановою КМУ №77).

Також працівники, які обслуговують АЗС, повинні пройти спеціальне навчання з охорони праці.

2. ДСНС (Пожежники)

Подається Декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань пожежної безпеки. АЗС має бути укомплектована вогнегасниками, ящиками з піском тощо.

Матеріал за напрямом: Вогнегасники на підприємстві у 2026 році: придбання, облік, введення в експлуатацію, ТО та списання

Етап 6. Отримання дозволу на викиди та сплата екологічного податку

Під час експлуатації модульної АЗС можливі викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря внаслідок зберігання та відпуску нафтопродуктів (випаровування пального з резервуарів, дихальних клапанів, паливороздавальних колонок тощо). Такі викиди можуть здійснюватися стаціонарними джерелами забруднення, тому підприємству необхідно виконати вимоги природоохоронного законодавства.

1. Отримання дозволу на викиди

Відповідно до ст. 11 Закону №2707-XII «Про охорону атмосферного повітря», викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами можуть здійснюватися лише після отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Для отримання такого дозволу підприємство, як правило, залучає спеціалізовану організацію, яка:

• проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів; 
• визначає перелік і обсяги забруднюючих речовин; 
• виконує необхідні розрахунки (а у випадках, передбачених законодавством, — вимірювання); 
• готує документи, необхідні для отримання дозволу. 

Дозвіл видається уповноваженим органом відповідно до Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, затвердженого постановою КМУ від 13.03.2002 р. №302.

2. Сплата екологічного податку

Відповідно до пп. 240.1.1 ПКУ, платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Об'єктом оподаткування є фактичні обсяги викидів забруднюючих речовин (пп. 242.1 ПКУ), а суми податку розраховуються за ставками, встановленими ст. 243 ПКУ.

Податкова декларація з екологічного податку подається щокварталу у строки, визначені ст. 250 ПКУ, а податок сплачується протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання декларації (пп. 250.2 ПКУ).

При цьому сам факт отримання дозволу на викиди не є підставою для виникнення обов'язку зі сплати екологічного податку. Такий обов'язок виникає лише за умови фактичного здійснення викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами.

Матеріал за напрямом: 

Нова форма Податкової декларації екологічного податку подається з ІІІ кварталу 2026 року

Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами: опція чи обов’язок?

Додатково пропонуємо матеріал щодо обліку пального:

Генератор на підприємстві – 2026: бухгалтерський облік та оподаткування

Пальне на підприємстві: придбання, облік, норми списання та документальне оформлення (+ зразки документів)

Висновки

• Підприємству необхідно правильно організувати бухгалтерський облік модульної АЗС: визначити її групу основних засобів відповідно до конструктивних особливостей, оформити введення в експлуатацію та подати заяву за ф. №20-ОПП;
• Для зберігання пального, навіть виключно для власних потреб, необхідно отримати ліцензію на право зберігання пального. Водночас за дотримання критеріїв пп. 14.1.6 ПКУ реєструвати акцизний склад не потрібно;
• До початку експлуатації міні-АЗС слід виконати вимоги законодавства з охорони праці та пожежної безпеки, зокрема отримати необхідні дозволи або подати декларації залежно від характеристик обладнання;
• Підприємству також необхідно оцінити виконання вимог природоохоронного законодавства щодо отримання дозволу на викиди та сплати екологічного податку, якщо під час експлуатації АЗС виникатиме об'єкт оподаткування.