Термін «пальне» вживається в Законі №481 у значенні, наведеному в ПКУ (абз. 65 ст.1 Закону №481). Тобто й при вирішенні питання щодо необхідності отримання ліцензій на пальне слід дивитися, чи УКТ ЗЕД відповідних товарів зазначений у переліку пп. 215.3.4 ПКУ. Про це ми зазначали тут.
Відповідно до пп. 215.3.4 ПКУ товари із кодом УКТ ЗЕД - 2710 12 25 00 «інші спеціальні бензини» є пальним. А оскільки для цілей Закону №481 пальним є пальне згідно з ПКУ, то СГ слід отримувати ліцензію на зберігання такого пального незалежно від обсягів придбання та/чи зберігання такого пального. Закон №481 не ставить в залежність необхідність отримання ліцензії від кількості пального, головне - факт його зберігання. Про це ми зазначали тут.
Нагадаємо!
Податківці у ІПК від 30.05.2019 р. №2471/6/99-99-12-01-01-15/ІПК роз’яснили, що згідно із ст. 15 Закону №481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
- підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
- підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
- суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається дія власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Окрім цього, суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Інших виключень щодо отримання суб’єктами господарювання ліцензій та право зберігання пального норми Закону №481 не містять.
Втім, повторимося, що ліцензія на зберігання має утримуватися, якщо дотримано визначення «місце зберігання пального». Згідно з ст. 1 Закону №481 місце зберігання пального – це місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Що саме слід розуміти під ємностями Закон №481 не пояснює. Втім, є обумовка, що має бути або право власності, або право користування на таку ємність. Тож, можливо законотворець тут мав на увазі ємності, які відображаються в обліку підприємства – якісь наземні та підземні резервуари[1]. Адже самі податківці розглядають ситуації із тим, коли ємність для зберігання палива передається в оренду іншому СГ (див. тут).
Більше того, перелік документів, необхідних для отримання ліцензії на зберігання, натякає на те, що каністра (споживча тара) з пальним (ефир петролейний, нефрас) навряд чи потребує отримання окремої ліцензії на зберігання. Адже тут мова йде про документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, де й містяться ємності, де зберігається пальне; акт вводу в експлуатацію нерухомості, необхідної для зберігання пального, де знову таки розміщують ємності; дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (ст. 15 Закону №481).
Тоді як каністру, об’ємом 30 літрів або менше, чи не кожного разу можна переміщувати.
Тож, з однієї сторони, формально чи не будь-яка каністра з пальним підпадає під визначення «місце зберігання пального», втім, з іншої сторони, вважаємо, що під ємністю на увазі мається щонайменше бочки, цистерни, резервуари або схожі ємності, й відповідно, наявність землі або приміщення, необхідні як раз для такого розміщення й зберігання у таких ємностях пального. Тому, вважаємо, що на зберігання пального (ефир петролейний, нефрас) у пляшках/каністрах або у споживчій тарі не потрібно отримувати ліцензію.
Проте, оскільки податківці не висловити офіційної позиції з цього приводу, то заради уникнення непорозумінь із ними, радимо отримати власну ІПК. Адже часу ще вдосталь – штраф за відсутність ліцензії на зберігання відтерміновано до 31.12.2019 року (див. тут).
[1] Відмітимо, що якщо на підприємство надходить одноразова тара, що отримується разом з товарами і поверненню не підлягає (паперова, картонна, поліетиленова тощо), її включають до складу первісної вартості таких товарів (абз. 3 п. 6.1 Методрекомендацій №2). Тобто окремо на рахунках бухгалтерського обліку її не відображають. Втім, якщо одноразова тара виділена в супровідних документах і оплачена окремо. Таку тару оприбутковують окремо від товарів, під якими вона перебуває (абз. 5 п. 6.1 Методрекомендацій №2). Для її обліку передбачено субрахунок 284 «Тара під товарами».
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись