Фасування палива у тару до 5 літрів: як його списати та скласти акцизну накладну?

Відповідно до пп. 215.1 ПКУ пальне належить до підакцизних товарів незалежно від об’єму його розфасовки. Зазначене також поширюється на газ (УТК ЗЕД 2710 19 21 00 – паливо для реактивних двигунів).

Законом №2628 розділ VI ПКУ доповнено новим пп. 229.8, в якому встановлені особливості оподаткування бензинів авіаційних та палива для реактивних двигунів.

Зокрема, згідно з пп. 229.8.1 ПКУ ввезення на митну територію України або реалізація вироблених в Україні бензинів авіаційних (код 2710 12 31 00 згідно з УКТ ЗЕД) та палива для реактивних двигунів (код 2710 12 70 00, 2710 19 21 00 згідно з УКТ ЗЕД) може здійснюватися із сплатою акцизного податку за ставками, визначеними пп. 215.3.4 ПКУ, без застосування підвищувального коефіцієнта «10».

Відповідно до нової редакції пп. 14.1.6 ПКУ (пп. «б») акцизний склад – це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою госпдіяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема, приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 куб. м, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) – власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 куб. м (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Отже, на набуття статусу акцизного складу впливає загальна місткість ємностей (до 200 куб. м), а не об’єм тари для фасування пального. Крім того, обов’язковою умовою є здійснення операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. 

У пп. 213.1 ПКУ зазначено, що об'єктами оподаткування, зокрема, є операції з:

• реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції);
• реалізації та/або передачі в межах одного підприємства підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, своїм працівникам, а також здійснення внесків підакцизними товарами (продукцією) до статутного капіталу.

Операції з підакцизними товарами, які не підлягають оподаткуванню, наведені в пп. 213.2 ПКУ, а операції з підакцизними товарами, які звільняються від оподаткування в пп. 213.3 ПКУ.

Разом з тим, абз. 2 пп. 14.1.212 ПКУ замінено дев'ятьма новими абзацами, згідно з якими реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу – будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

• до акцизного складу;
• до акцизного складу пересувного;
• для власного споживання чи промислової переробки;
• будь-яким іншим особам.

При цьому не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

• у споживчій тарі ємністю до 5 л (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;
• при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу.

Норми нової редакції абз. 3 пп. 231.1 ПКУ зобов'язують виробника пального, а також особу, яка розливає пальне у споживчу тару ємністю до 5 л (включно), скласти акцизну накладну на обсяги такого пального.

При цьому в окремих полях акцизної накладної зазначаються обов'язкові реквізити, перелік яких наведено в абз. 5 пп. 231.1 ПКУ.

Отже, при фасуванні в споживчу тару ємністю до 5 л (включно) газ не списується. Максимум, складається акт чи розрахунок розливу, в якому крім іншого зазначаються технічні втрати (випаровування, залишки в первинній тарі тощо).