Як уникнути подвійного оподаткування

Відповідно до п. 103.4 ПКУ, підставою для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України або зменшення ставки оподаткування, якщо таке звільнення (зменшення) передбачене відповідним договором про уникнення подвійного оподаткування, є подання нерезидентом особі, що виплачує дохід, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (інколи ще й інших додаткових документів, що можуть бути передбачені відповідним договором між країнами).

На думку автора, незважаючи на норму п. 103.4 ПКУ, яка дозволяє витребувати у нерезидента нотаріально засвідчену копію, доцільно витребувати оригінал. Довідка видається компетентним органом, який визначений договором про уникнення подвійного оподаткування, за формою, встановленою законодавством країни, що видає довідку. Зазначена довідка має бути належним чином легалізована та перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ПКУ).

Згідно з Консульським статутом України, затвердженим Указом Президента України від 02.04.94 р. №127/94, консульська легалізація полягає в установленні та засвідченні справжності підпису, повноважень посадової особи, яка підписала документ чи акт або засвідчила попередній підпис на них, справжності відбитка штампа, печатки, зразки яких отримано консулом офіційним шляхом від компетентних органів держави перебування. Консул легалізує документи й акти, складені за участю влади консульського округу, або такі, що виходять від цієї влади. Докладно процедуру консульської легалізації визначено Iнструкцією №113. Органи України приймають такі документи й акти на розгляд лише за наявності консульської легалізації, якщо іншого не передбачено законодавством України або міжнародним договором, учасниками якого є Україна та держава перебування.

Відповідно до норм Гаазької конвенції, для того щоб документ мав доказову силу офіційних документів на території держави-учасниці, необхідним є його засвідчення штампом апостиль (apostille), якщо такий документ складено на території однієї з держав-учасниць Конвенції. Для України Гаазька конвенція набрала чинності 22.12.2003 р., для Республіки Польща — 14.08.2005 р., отже, обидві країни мають право застосовувати процедуру легалізації офіційних документів, встановлену Гаазькою конвенцією.

З метою Гаазької конвенції під легалізацією мають на увазі процедуру, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлено, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитка печатки або штампа, якими скріплено документ. Згідно зі статтею 3 Конвенції єдиною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитка печатки або штампа, якими скріплено документ, є проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ було складено.

Проте дотримання згаданої процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють у державі, в якій документ представлено, або угода між двома чи декількома договірними державами скасовують чи спрощують цю формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації. А саме так встановлено відповідним договором між Україною та Польщею. Постановою ВРУ від 04.02.94 р. №3941-ХII ратифіковано Договір між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах від 24.05.93 р. (далі — Договір). Статтею 15 Договору визначено, що документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою та підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом. Документи, які на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими самими на території іншої Договірної Сторони. Отже, довідка, що підтверджує статус резидента Польщі, видана компетентним органом Польщі, не потребує легалізації чи проставлення апостилю.

Проте ані Гаазька конвенція, ані Договір не скасовують необхідності офіційного перекладу довідки. Згідно з гл. 9 розділу I Порядку №296, текст перекладу, який засвідчується нотаріусом, має бути викладено на спеціальному бланку нотаріального документа з лицьового та зворотного боку цього бланка. Відповідно до гл. 8 розділу II Порядку №296, нотаріус засвідчує правильність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови, з яких або на які перекладається документ. Якщо ж нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, який має поставити на бланку нотаріального документа підпис власноруч (гл. 9 розділу I Порядку №296), під текстами оригіналу та перекладу, а справжність такого підпису засвідчує нотаріус (знову ж таки, під текстом документа та його перекладу). Для цього перекладач разом із документом, що встановлює його особу, повинен надати документ, який підтверджує його кваліфікацію. Перекладеним має бути весь текст документа. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу документа аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується та скріплюється підписом нотаріуса та його печаткою.

Отже, довідка, видана у Республіці Польща, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом Польщі, не потребує легалізації чи проставляння апостилю, а лише нотаріально засвідченого перекладу. Оригінал довідки та належним чином оформлений переклад є достатньою підставою для можливості скористатися нормами угоди про уникнення подвійного оподаткування при співпраці з резидентом Республіки Польща.