Імпорт без ввезення, експорт без вивезення – законодавством не заборонені

у світлі митного законодавства зазначені вище операції не будуть відповідати митним режимам імпорту (ст. 74 МКУ) та експорту (ст. 82 МКУ). Але відповідно до Закону про ЗЕД під імпортом товарів розуміється купівля (у т. ч. з оплатою в негрошовій формі) українськими суб’єктами ЗЕД в іноземних суб’єктів госпдіяльності товарів із ввезенням чи без ввезення цих товарів на територію України. Під експортом товарів розуміють продаж товарів українськими суб’єктами ЗЕД іноземним суб’єктам господарської діяльності (у т. ч. з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України.  Отже, здійснювати імпорт без ввезення, а експорт без вивезення, тобто не перетинаючи митного кордону України, не заборонено законодавством України.

Не слід забувати про валютний контроль, який здійснюється банком, що обслуговує валютні операції, який становить 90 к.д., відповідно до Закону про розрахунки в інвалюті, з урахуванням Постанови НБУ від 04.12.2015 р. №863 (діє до 04.03.2016 р. включно).

Враховуючи умови операцій, зокрема імпорту, у СГ не буде митної декларації. У цьому випадку, щоб зняти валютну операцію з контролю, потрібно врахувати п. 3 Постанови КМУ від 05.12.2007 р. №1392 "Про затвердження Порядку визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України". Згідно цього документу,  імпортна операція резидента без увезення товару на територію України вважається завершеною за наявності однієї з таких умов:

- зарахування виручки, одержаної від нерезидента, на рахунок резидента в уповноваженому банку в разі продажу нерезиденту товару за межами України;

- подання документів, що підтверджують використання резидентом товару за межами України, перелік яких визначається Національним банком.

Що стосується валютних обмежень, то відповідно до п. 2 Постанови НБУ №863, надходження в іноземній валюті підлягають обов'язковому продажу в розмірі 75%. Продається валюта виключно наступного робочого дня після дня зарахування надходжень на розподільчий рахунок. А згідно пп. 16 п. 6 цієї постанови,  уповноважений банк має право купувати іноземну валюту за дорученням клієнта-резидента (крім фізособи) на міжбанківському валютному ринку, навіть якщо такий клієнт має інвалюту на поточних і депозитних рахунках (у цьому та/або інших уповноважених банках). Але за умови, що загальна сума такої валюти на рахунках на дату подання заяви на купівлю валюти є меншою ніж 25 тис. доларів США (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до відповідних валют).

Щодо оподаткування цих операцій податком на прибуток, потрібно врахувати норми пп. 134.1.1 ПКУ. Об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінзвітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці.

Якщо підприємство зобов'язано чи прийняло рішення застосовувати різниці, відповідно до пп. 134.1.1 ПКУ, при визначені суми витрат в податковому обліку слід взяти до уваги норми пп. 140.5.4 ПКУ. 

Щодо бухгалтерського обліку зазначених операцій. Якщо імпортна операція відбувається за фактом передоплати постачальнику, то оприбуткування товару треба здійснювати за тим самим курсом НБУ, що діяв на початок дня дати сплати авансу (п. 6 П(С)БО 21). 

Якщо першою подією є не передоплата, а поставка, то за курсом НБУ на дату поставки. У цьому випадку виникає заборгованність перед постачальником, така заборгованність є монетарною статею. Відповідно на дату розрахунків або на дату балансу треба визничати курсові різниці з використанням валютного курсу на відповідні дати. Такі курсові різниці є різницями від перерахунку монетарних статей про операційну діяльність та відображаються у складі інших операційних доходів (витрат) на рахунку 714 (945).

Дата оприбуткування товару визначається за умовами прописаними у договорі з постачальником-нерезидентом, адже  перехід права власності на товар може відбутися не лише за датою відвантаження. А на дату переходу права власності на товар покупцю-нерезиденту списується собівартість товару.

Якщо оплата від покупця-нерезидента на дату відвантаження не надійшла, то дебіторська заборгованість за відвантажені товари є монетарною статею, яка підлягає перерахунку в бухобліку на дату балансу та на дату здійснення розрахунків за курсом НБУ на ці дати (визначення курсових різниць див. вище).

А от сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, одержана від інших осіб у рахунок платежів для поставлення готової продукції, інших активів, виконання робіт і послуг, при включенні до складу доходу звітного періоду перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на початок дня дати одержання авансу (п. 6 П(С)БО 21). Отже, якщо від нерезидента-покупця була отримана передоплата, то при визначені суми доходу від реалізації товару враховується курс НБУ на дату отримання передоплати. Але датою визнання доходу буде дата переходу права власності на товар (для велечини доходу використовується курс НБУ на дату отримання передоплати). 

Щодо ПДВ, потрібно зауважити, що операції імпорту без ввезення та експорту без вивезення не є об’єктом обкладення ПДВ. Адже, згідно з п. 185.1 ПКУ  об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України.