Договір, підписаний сам із собою, укладений з порушенням

Загалом, у випадку, коли договір підписується однією і тією ж особою, але від імені різних госпсубєктів, то перевага надається використанню правової конструкції представництва. Тобто, керівник ТОВ видає від імені ТОВ довіреність на представництво інтересів (зокрема, підписання договорів) іншій особі, яка й підписує договір з цим же керівником, але вже у статусі підприємця. Суть правовідносин та сама, але підписи стоять від різних підписантів.

Адже, незважаючи на те, що керівник ТОВ як підприємець діє в інтересах самого себе, а він же як керівник — в інтересах юридичної особи (ТОВ), все ж таки мусимо визнати порушення ч. 3 ст. 238 ЦКУ, а саме: заборони на укладення правочину, в якому представник юрособи діє водночас і в своїх інтересах як підприємця, і в інтересах іншої особи.

Розглядаючи аналогічні обставини у справі №8/103-12, ВГСУ у постанові від 21.05.2013 р., визнав укладений зазначеними сторонами договір недійсним, бо він укладений однією і тією самою особою  в його інтересах та стосовно особисто себе, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 238 ЦКУ (аналогічна позиція викладена ВГСУ у постанові від 23.09.2014 р. №911/3556/13, а також ВСУ у постанові від 23 вересня 2014 р. у справі №3-110гс14).

Хоча, на нашу думку, тут є два моменти:

• по-перше, все, що набуває підприємство за укладеними договорами, які підписує керівник, належить підприємству, а не його керівникові чи засновникові (йдеться про майнові та немайнові права та обов'язки, у т. ч. активи: ОЗ, кошти, ЦП, нерухомість, рухоме майно тощо);

• по-друге, керівника підприємства, хоча він і представляє інтереси юрособи, на нашу думку, важко назвати представником у розумінні глави 17 «Представництво» ЦКУ, адже тут ідеться про виконавчий орган, через який юрособа набуває цивільних прав та обов'язків. Тому, виходячи зі змісту ч. 3 ст. 92 ЦКУ, дії органу управління юрособи слід розглядати як дії самої юрособи та в її інтересах.

Таким чином, якщо говорити про наведений у запитанні варіант підписання договорів, то важко сказати, як буде тлумачити суд такі правовідносини.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦКУ, правочин, що його вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, статутом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Водночас, серед підстав виникнення представництва ст. 237 ЦКУ визначає представництво, яке ґрунтується на акті органу юридичної особи.

Проте, навіть за умови, що керівник представляє інтереси юридичної особи, повноваження якого ґрунтується на акті юридичної особи, у будь-якому випадку керівник укладаючи договір із собою як підприємцем, діє у своїх інтересах.

Втім звісно можна звертатись до суду з позовами про визнання договору дійсним. Але хто саме його оспорює: керівник ТОВ чи керівник як підприємець? Можна використати і такий варіант як визнати договір дійсним, як такий що суперечить ст. 207, 238 ЦКУ. Але наперед складно визначити долю такого судового спору.

Щодо претензій податкових органів до первинних документів та самих договорів, то за рішенням ВСУ (Постанова від 15.12.2015 р. у справі №21-4266а15) господарський договір не є первинним документом та укладення його з порушеннями ЦКУ та ГКУ не може впливати на первинний бухоблік. А інші документи, які підтверджують виконання цього договору, прибуткові та інші первинні документи, що підтверджують постачання товару, послуги, то тут важливу роль буде грати реальність виконання операцій з придбання таких товарів надання послуг та їх використання у своїй госпдіяльності. Але, на жаль, це також потрібно буде доводити в суді, якщо надані до перевірки документи не переконають податківців у реальності виконання зобов’язань сторонами.

На майбутнє, виходом із ситуації буде використання довіреності для підпису договорів від імені юридичної особи, яка може бути видана на будь-яку фізичну особу, не обов’язково на працівника цього підприємства. Детальніше про це у консультації: Оформляємо договір оренди між фізособою-єдинником та його підприємством.