Правова регламентація діяльності фермерського господарства
Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону (ст. 1 Закону «Про фермерське господарство» №973).
Фермерське господарство може існувати у статусі юридичної особи або діяти без вказаного статусу.
Якщо фермерське господарство діє у статусі юридичної особи, то його діяльність регламентується статутом в якому зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України, а також приписами Закону №973 та загальними положеннями щодо юридичної особи Цивільного кодексу України.
Реорганізація фермерського господарства
Положення спеціального Закону №973 не містять приписів щодо заборон чи порядку реорганізації фермерських господарств. В свою чергу, останній містить опосередковане підтвердження можливості реорганізації фермських господарств (у статусі юридичної особи), зазначаючи, що однією з підстав припинення останніх є саме реорганізація.
Враховуючи принципи цивільного судочинства, зокрема, що дозволено все, що не заборонено законом, реорганізація фермських господарством, хоча й законодавчо не врегульована на рівні спеціального законодавства, але може бути здійснена на підставі загальних норм ЦКУ, які регламентують порядок реорганізації юридичних осіб.
Одним з видів реорганізації, які можуть задовольнити мету об’єднання двох фермерських господарств може бути обрано злиття чи приєднання.
Приєднанням є припинення одного або декількох суб’єктів господарювання з переданням ним (ними) згідно з передавальним актом усього свого майна, всіх прав та обов'язків іншому. Злиттям вважається створення нового суб’єкта господарювання - правонаступника з переданням йому всього майна, всіх прав та обов'язків декількох суб’єктів господарювання, що припиняються внаслідок цього. Різниця між зазначеними видами реорганізації полягає в тому, що в процесі приєднання припиняється суб’єкт господарювання, який приєднується, а при злитті припиняються юридичні особи, що приймають участь у злитті та внаслідок вказаної процедури створюється нова юридична особа.
Алгоритм дій:
- Перевірити положення статутів фермерських господарств, з метою виявлення передбаченої можливості реорганізації та порядку її проведення. У зв’язку з відсутністю чіткої регламентації реорганізації останніх найбільш доцільним буде внести відповідні положення до статутів;
- Провести загальні збори учасників фермерських господарств на яких прийняти рішення про реорганізацію, шляхом приєднання або злиття, визначити комісію з реорганізації, визначити строки проведення інвентаризації та затвердження передавального акту;
- Повідомити кредиторів, вимоги яких до фермерських господарств не забезпечені договором забезпечення. Такі кредитори мають право вимагати припинення виконання зобов’язання або його дострокове виконання або надання забезпечення;
- Розглянути вимоги кредиторів;
- Провести загальні збори учасників фермерських господарств, на яких затвердити передавальний акт, статут фермерського господарства – правонаступника, визначити участь у складеному капіталі;
- Провести реєстрацію змін у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.
Висновки
1. Процедура реорганізації вимагає чіткої відповідності встановленій процедурі, невиконання якої може мати юридичні наслідки від визнання недійсними вказаної процедури до донарахування з боку податкової;
2. Враховуючи, що чіткий порядок реорганізації фермерських господарств на рівні спеціального закону не визначено, доцільним є завчасне консультування з державним реєстратором чи нотаріусом на предмет технічної можливості проведення відповідних змін до державних реєстрів.
3. Реорганізація є підставою для призначення документальної позапланової перевірки (пп.78.1.7 ПКУ);
4. Перед початком вказаної процедури необхідно дослідити податкові наслідки з урахуванням системи оподаткування кожного із учасників реорганізації.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 199 грн/міс
Передплатити
