Мінімальне податкове зобов'язання (МПЗ) за земельну ділянку сільськогосподарського призначення, щодо якої укладено договір сервітуту, визначає та сплачує її власник — юридична особа "Власник землі". У "Сервітуарія" обов'язок щодо нарахування та сплати МПЗ не виникає, навіть якщо він використовує землю для товарного виробництва.
Обґрунтування
Обов'язок нараховувати та сплачувати МПЗ покладається на власників земельних ділянок, за винятком випадків, коли такий обов'язок переходить до користувачів.
Вичерпний перелік користувачів — платників МПЗ
Згідно з нормами Податкового кодексу України (пп. 38-1.3, пп. 38-1.4 ПКУ), обов'язок зі сплати МПЗ переходить від власника до користувача лише за умови державної реєстрації права:
- оренди (суборенди);
- емфітевзису;
- постійного користування.
У такому разі МПЗ розраховує саме користувач (орендар) за період, протягом якого він володів зареєстрованим правом користування.
Статус договору сервітуту
Земельний сервітут — це право на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ст. 98 ЗКУ). Хоча право сервітуту також підлягає державній реєстрації, воно не включено до переліку прав, які переносять обов'язок сплати МПЗ на користувача.
Податковий кодекс не передбачає механізму переходу обов'язку зі сплати МПЗ до сервітуарія. Відповідно, юридична особа "Сервітуарій" не враховує таку ділянку при розрахунку свого МПЗ. Вся повнота податкового навантаження в частині МПЗ залишається за юридичною особою "Власник землі" (ст. 38-1 ПКУ).
Важливо врахувати: Власник землі має право врахувати у виконання свого МПЗ податки та збори, сплачені з доходів від такої ділянки (наприклад, податок на прибуток або єдиний податок з отриманої плати за сервітут), згідно із загальними правилами розрахунку (пп. 297-1.1 ПКУ).
Увага! Ця відповідь надана новим сервісом ШІ-консультант від «Дебету-Кредиту» та перевірена фахівцями редакції.
Спробуйте сервіс просто зараз і переконайтесь у його зручності.
Поставте ваше запитання