Чи можна передавати у переробку сировину та прилади і інструменти для його оброблення?

Чи може підприємство-замовник надавати виконавцю в переробку сировину (основний матеріал), а також додаткові матеріали (наприклад, для переробки металу: пластини, вимірювальні прилади, державки, електричні прилади, різні інструменти (різці, свердла, мітчики і т.д.), гвинти тощо для переробки цього ж основного матеріалу у продукцію (потім стружка та відпрацьовані матеріали (зламаний додатковий матеріал)) повертаються підприємству-замовнику у вигляді брухту)? Чи можна надавати у переробку лише основні матеріали?

Відповідь: Відповідно до ч. 1 ст. 332 ЦКУ переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.

Право власності на рухому річ, створену особою шляхом переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу за його бажанням, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 332 ЦКУ).

Власник матеріалу, який набув право власності на виготовлену з нього річ, зобов'язаний відшкодувати вартість переробки особі, яка її здійснила, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 332 ЦКУ).

На виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові може укладатися договір підряду (ч. 2 ст. 837 ЦКУ).

Положення ч. 1 ст. 839 ЦКУ зобов'язують підрядника (переробника, виконавця) виконати роботу, визначену договором підряду, зі свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків (ч. 2 ст. 840 ЦКУ).

У бухгалтерському обліку та оподаткуванні сировина (матеріали) і прилади, різні інструменти також є відмінними. 

В абз. 2 п. 6 П(С)БО 9 зазначено, що у складі запасів обліковуються:

- сировина;

- основні й допоміжні матеріали;

- комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, розподілу, передачі, обслуговування виробництва й адміністративних потреб.

Відповідно до Інструкції №192 на субрахунку 201 «Сировина й матеріали» відображаються наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні.

Допоміжні матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі, також відображаються на субрахунку 201.

На субрахунку 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби» відображаються наявність та рух покупних напівфабрикатів, готових комплектуючих виробів, що придбані для комплектування продукції, що випускається, які потребують додаткових витрат праці з їх обробки або збирання.

Відповідно до пп. 138.3.3 ПКУ та Інструкції №291 залежно від вартості інструменти, прилади, а також спеціальні інструменти і спеціальні пристосування обліковуються:

- на субрахунку 106 «Інструменти, прилади та інвентар» (з метою оподаткування - група 6);

- на субрахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи» (з метою оподаткування - група 11).

Отже, вимірювальні та електричні прилади, різні інструменти (різці, свердла, мітчики тощо) є засобами виробництва, тобто, необоротними активами (основними засобами чи малоцінні необоротні матеріальні активи), а не додатковими, а точніше допоміжними матеріалами.

Забезпечення засобами виробництва підрядника (виконавця) чинним законодавством не передбачено, оскільки підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГКУ).

Тому під час документальної перевірки є велика вірогідність віднесення такої господарських операцій до нереальних.

ДФС у додатку до листа від 11.09.2015 р. №33787/7/99-99-22-02-01-17 виклала рекомендації з формування доказової бази щодо нереальних господарських операцій з легалізацією сировини (продукції) невідомого походження при виробництві на давальницьких умовах готової (побічної (супутньої)) продукції та її послідуючої реалізації на експорт або на внутрішньому ринку України.

До позицій доказової бази, які можуть зазначатися в матеріалах контрольно-перевірочних заходів, зокрема, належить нереальність (відсутність фактичного здійснення) господарської операції (підтверджена належними та допустимими доказами, у т. ч. здобутими в ході оперативно-розшукових заходів) з придбання і відповідно постачання (продажу) сировини (продукції), що підтверджується:

- відсутністю справжнього джерела первинного походження цієї сировини, відтак не існувало дійсної можливості набуття її у власність, а тому відсутній факт володіння відповідним активом та розпорядження ним у відповідного суб’єкта господарювання, незважаючи на документальне оформлення операцій;

- відсутністю технічної (ресурсної) і технологічної можливості здійснення виробництва (на першій ланці), перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання таких обсягів товару (його фізичний рух) в обмежені проміжки часу; не здійсненням придбання послуг з транспортування у інших суб’єктів господарювання тощо.

Крім того дослідженню та, відповідно, закріпленню в матеріалах контрольно-перевірочних заходів підлягають обставини:

- створення суб’єкта господарювання незадовго до здійснення господарської операції;

- разовий характер операції, неритмічний характер господарських операцій;

- порушення податкового законодавства в минулому;

- здійснення операції не за місцем перебування платника податків;

- взаємозалежність учасників угод;

- здійснення розрахунків з використанням одного банку тощо.