Чи поширюється на банківські та фінансово-кредитні установи законодавство про захист персональних даних?

Закон України «Про захист персональних даних» визначає, що обробка персональних даних — будь-яка дія або сукупність дій, здійснених повністю або частково в інформаційній (автоматизованій) системі та/або в картотеках персональних даних, які пов'язані зі збиранням, реєстрацією, накопиченням, зберіганням, адаптуванням, зміною, поновленням, використанням і поширенням (розповсюдженням, реалізацією, передачею), знеособленням, знищенням відомостей про фізичну особу.

Організаційні та правові засади діяльності банків визначає Закон України «Про банки і банківську діяльність» (далі — Закон), метою якого є забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків (стаття 1 Закону). Відносини банку з клієнтами урегульовані статтею 55 Закону, згідно з якою відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до статті 60 Закону інформація щодо діяльності та фінансового становища клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею. У цій статті наведено перелік банківської таємниці, зокрема, це відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічне становище клієнтів тощо.

Порядок розкриття банківської таємниці закріплено у статті 62 Закону, згідно з вимогами якої інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації. Надання такої інформації на платній чи безоплатній основі не передбачено Законом.

Вимоги до захисту, зберігання, використання та розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, визначають Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджені постановою правління Національного банку України від 14.07.2006 р. №267, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 03.08.2006 р. за №935/12809. Порядок та межі розкриття банками інформації, що містить банківську таємницю, викладено у главі 3 цих Правил. Положень щодо надання платної інформації, що містить банківську таємницю, вищезазначені Правила також не містять.

Порядок обробки персональних даних, які належать до банківської таємниці, затверджується Національним банком України (стаття 6 Закону України «Про захист персональних даних»).