Зберігання вина без ліцензії у 2026 році: штрафи, судова практика та звіт №1-ВП (аудіоверсія)

Щодо зберігання готової продукції (вина) в період відсутності ліцензії (04.11.2025 до 17.06.2026 рр.)

Період з 04.11.2025 до 17.06.2026 рр. має «ліцензійний ризик», оскільки ст. 17 Закону №3817-IX пов'язує зберігання алкогольних напоїв із наявністю відповідної ліцензії. Так, норми Закону №3817-IX встановлюють загальне правило: алкогольні напої зберігаються у місцях зберігання на підставі ліцензії на виробництво, оптову або роздрібну торгівлю. Для виробників алкогольних напоїв місце зберігання за тією самою адресою, що й місце виробництва, окремо до Єдиного реєстру місць зберігання не вноситься саме за умови наявності виробничої ліцензії.

За порушення цієї норми застосувується штраф за п. 35 ч. 2 ст. 73 — 100% вартості продукції, що знаходиться в місці зберігання, але не менше трьох мінімальних зарплат. Оскільки МЗП у 2026 році становить 8 647 грн, мінімальний розмір штрафу дорівнює: 3 × 8 647 = 25 941 грн.

Тому вказаний період є потенційно проблемним, якщо в цей час у суб'єкта не було жодної іншої чинної ліцензії, яка, відповідно до приписів законодавства, давала б право зберігати алкогольні напої у визначеному місці. 

Можлива спірність ситуації та судова практика

Проте у вашому випадку є сильний аргумент проти механічного застосування саме цього пункту: адреса була місцем ліцензованого виробництва, а проблема виникла через часовий розрив між старою та новою виробничими ліцензіями. Тобто фактичний склад не став «іншим місцем зберігання» — змінився ліцензійний статус суб'єкта.

Визначну роль тут буде грати, чи була виключена адреса зберігання з Єдиного реєстру. Зокрема, якщо адреса не була виключена з Єдиного реєстру або ДПС не приймала належного рішення про її виключення, позиція платника може будуватись на конструкції самого Закону №3817. 

Так, ліцензію було припинено, але:

• Вино вироблено до 03.11.2025 - виключає безліцензійне виробництво;
• Після 03.11.2025 виробництва не було - виключає штраф за виробництво без ліцензії;
• Реалізації не було - виключає відповідний склад порушення щодо торгівлі;
• Продукція не переміщувалася - підтверджує, що нового «місця зберігання» фактично не створювалося;
• Адреса старої та нової ліцензій однакова посилює аргумент про безперервність фактичного місця виробництва/зберігання. 

І це дає можливість поставити перед ДПС/судом інше правове питання: «Чи утворює саме припинення дії виробничої ліцензії склад правопорушення, передбачений п. 35 ч. 2 ст. 73 Закону №3817, якщо законно вироблена до припинення ліцензії продукція фізично залишилася за тією самою адресою виробництва?».

Ст. 17 Закону №3817 дійсно встановлює, що зберігання алкогольних напоїв здійснюється у місцях зберігання, внесених до Реєстру, на підставі відповідної ліцензії — виробничої, оптової або роздрібної ліцензії. Але відповідальність у п. 35 ч. 2 ст. 73 сформульована конкретніше: штраф передбачений за зберігання алкогольних напоїв «у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання». Отже, виникає потенційний розрив між порушенням вимоги ст. 17 і складом правопорушення за п. 35 ст. 73 Закону, оскільки для фінансової санкції контролюючий орган повинен довести, що встановлені обставини відповідають саме диспозиції п. 35 ч. 2 ст. 73, а не просто констатувати порушення загальної вимоги ст. 17.

Спиратися в даному спорі підприємство може на Постанову ВС від 21.04.2026 у справі №160/24183/24, в якій Верховний Суд прямо вимагає встановлювати не лише фізичне зберігання, а й належну правову підставу для кваліфікації конкретного приміщення як місця, не внесеного до Реєстру. Ключовим тут є те, що санкція сформульована саме за: «зберігання ... у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання», але це не тотожне формулюванню «зберігання алкогольних напоїв без чинної ліцензії». 

Для підтвердження своєї позиції в суді підприємству особливо важливо мати докази, що:

• залишки фактично існували станом на 03.11.2025; 
• вони були вироблені в період дії попередньої ліцензії; 
• з 04.11.2025 до 17.06.2026 не здійснювалися виробництво, розлив або реалізація; 
• залишки не переміщувалися; 
• кількісний рух за складським обліком відсутній; 
• 18.06.2026 ліцензію отримано на ту саму адресу. 

Щодо відображення залишків у річному №1-ВП за 2026 рік

З 01.03.2026 діє нова форма №1-ВП за наказом Мінфіну від 22.12.2025 №641. Для малих виробництв виноробної продукції вона є річною і подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним роком, тобто за 2026 рік — до 20.01.2027. 

Форма спеціально передбачає в розділі I:

• графу 4 — «залишки на початок звітного періоду»,
•  графу 7 — «вироблено»,
•  графу 8 — реалізовано/передано,
•  і графу 14 — залишки на кінець звітного періоду. 

Отже, залишок вина, виробленого до 03.11.2025, який фізично залишався у підприємства на 01.01.2026, в звіті відображається як залишок на початок 2026 року в графі 4, а не як виробництво 2026 року.

Форма прямо встановлює арифметичний зв'язок кінцевого залишку з початковим залишком та рухом продукції протягом року. 

У річній формі є також розділ V «Залишки продукції/товарів/сировини на кінець звітного періоду», де залишки деталізуються за місцем зберігання. Для місця зберігання форма передбачає зазначення індивідуального номера місця в Єдиному реєстрі/ відповідного реєстраційного номера. Станом на 31.12.2026 підприємство вже має діючу ліцензію (діє з 18.06.2026). 

Розділ V відображає стан на кінець року, а не ретроспективно легалізує чи кваліфікує як порушення зберігання у листопаді 2025 — червні 2026 року. Тому, на думку автора, виключати старе вино зі звіту №1-ВП не можна. Навпаки, невідображення фактичних залишків створить окрему проблему з достовірністю звітності та порушить балансову ув'язку форми.

Висновки

• Період «безліцензійного» зберігання готової продукції (вина) має високий ризик застосування фінансових санкцій відповідно до приписів Закону №3817, оскільки ст. 17 Закону пов'язує зберігання алкогольних напоїв із наявністю відповідної ліцензії;
• Зважаючи на конструкцію Закону №3817, за умови, що адреса зберігання не була виключена з Єдиного реєстру або ДПС не приймала належного рішення про її виключення, у платника є підстави доводити відсутність складу саме цього правопорушення;
• В річному звіті №1-ВП старі залишки потрібно відобразити у графі 4 розділу I як залишки на початок 2026 року. Подальший рух після отримання ліцензії відображається у звичайному порядку, а фактичний залишок на 31.12.2026 — у графі 14 та розділі V.