Коли єдинники зобов’язані застосовувати РРО

Відповідно до п. 6 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. №265/95 (далі – Закон про РРО) РРО та розрахункові книжки можуть не застосовувати фізособи - підприємці, які відносяться відповідно до ПКУ до груп платників єдиного податку, що не застосовують РРО, при продажу товарів (наданні послуг).

Згідно з п. 296.10 ПКУ РРО не застосовуються платниками єдиного податку:

- першої групи;

- другої і третьої груп (фізичні особи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 млн грн. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1 млн грн застосування реєстратора розрахункових операцій для такого платника єдиного податку є обов'язковим. Застосування РРО розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом дії свідоцтва платника єдиного податку.

Таким чином, відповідно до норм Закону про РРО та ПКУ єдинник 3 групи незалежно від обраного виду діяльності (тобто, у т.ч. продажу запчастин через Інтернет-сайт) зобов’язаний використовувати РРО тільки у випадку досягнення ним обсягу доходу протягом календарного року у сумі більшій, ніж 1 млн грн.

Дохід у розмірі в 1 млн гривень визначається, починаючи із початку звітного податкового року, з урахуванням всіх доходів, які відповідно до ст. 292 ПКУ включаються до складу доходу платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця (підкатегорія 107.04 ресурсу «ЗІР»*).

Звертаємо увагу на те, що продаж запчастин за допомогою розміщення реклами в Інтернеті не означає, що підприємець займається електронною комерцією, якщо набуття, зміна або припинення цивільних прав та обов’язків підприємця та його покупців не здійснюються з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем (в електронному вигляді).

Тобто, якщо замовлення запчастин не здійснюється через сайт в Інтернеті або електронне листування з покупцем, а на такому сайті розміщується лише контактна інформація, при цьому правочин та/або розрахунки відбуваються не дистанційно, а в місці реалізації запчастин (в магазині, на складі або через кур’єрську доставку тощо), це не називається електронною комерцією.

Але, якщо навіть йдеться про електронну комерцію, усе зазначене вище діятиме для підприємців-єдинників також. Адже, згідно із ст. 13 Закону про електронну комерцію, розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до Законів України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. При цьому продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Отже, якщо кошти за запчастини прийматиме банк (оплата здійснюватиметься безготівково), то РРО підприємцю не потрібен (розрахунковий документ покупцю видасть сам банк). А ось якщо покупець розраховується готівкою або платіжною карткою, розрахунковий документ потрібно надати.

Фіскальним касовим чеком такий розрахунковий документ має бути в тому випадку, якщо відбувається саме розрахункова операція в її значенні, наведеному в Законі про РРО, зокрема, приймання коштів за товари в місці проведення їх реалізації. І, звісно, якщо продавець - підприємець-єдинник 3-ї групи перевищив обсяг річного доходу в 1 млн грн (про що ми писали вище). 

_________________

* Запитання: «Як визначається обсяг доходу ФОП – платників ЄП другої та третьої груп для визначення необхідності застосовування РРО?».